Біографія і поезія Галини Британ

18.11.2017 19:27
Галина БРИТАН (ВІТІВ) народилася 12.11.1982 року в селі Стрілки, Старосамбірського району, Львівської області. У 1999 році закінчила Стрілківську середню школу. В цьому ж році вступила в Самбірський педагогічний коледж імені Івана Филипчака, закінчила коледж у 2003 році, отримавши спеціальність вчителя молодших класів та іноземної мови. Також навчалася в Тернопільському державному університеті імені В. Гнатюка.
З 2003 по 2007 рік працювала керівником гуртка образотворчого мистецтва «Світанок» в Львівському БДЮТ.
Писати вірші почала з 6 років. Просто говорила віршами...
Друкувалась у дитячих журналах «Тарасик», «Колобочок», в збірках дитячих казок, має свій канал на ютубі «Торкаючись сердець», де читає свою поезію під музичний супровід. Зараз працює сценаристом на дитячому каналі «З любов’ю до дітей».
Проживає в м. Борислав, Львівської області. Одружена, разом з чоловіком виховує дев’ятирічного синочка. 
 
ГІРКА ТОРБИНА…
 
Розлогим шляхом милувались 
очі,
Раділо серце, тішилась душа,
Дитя робило перші свої кроки
Невпевнено ступаючи в життя...
 
А у руках малесенька торбинка,
Щоб по шляху збирати доброту,
Все більшою ставала ця 
стежинка, –
То вниз спускалася, то вверх на 
висоту...
 
І виростали на шляху тім 
перешкоди,
Холодні буревії і дощі,
І серце обіймала прохолода,
І щось боліло гірко на душі...
 
Губилися в дорозі світлі мрії,
Ховалися у тіні почуття,
Цвітіням пробивалися надії,
Крізь бруд брехні і марево сміття.
 
Все важчою ставатиме торбинка,
І крок за кроком далі важче йти,
Здаватиметься мукою стежинка,
Чому, що сталося, питатимете ви?
 
Наповнилась торбинка аж до 
краю,
Камінням із образи, гніву, болю,
І крок за кроком важче все ступає
Людина, що несе її з собою...
 
Та гляньте що це, – він її скидає,
Мов це ярмо що тягне на коліна,
І руки вгору в небо простягає,
І не потрібна більше ця торбина,
 
А на стежині квіти розцвітають,
У пахощі вдягається життя...
Людина вже не йде, вона літає,
Бо скинула непотребу сміття...
 
Скидайте цей тягар образ і гніву,
Скидайте, бо тернистим буде 
шлях,
Скидайте цю непотреба торбину
І крила розправляйте, наче птах,
 
І серце у цвітіння одягайте,
І душу пронизайте теплотою,
Скидайте, не вагаючись, 
скидайте,
Не волочіть непотріб за собою.
 
Я ПРОЩАЮ…
 
Я прощаю тебе за образи,
За колючі, як лезо, слова,
За різкі, нерозсудливі фрази,
Це лиш порох, пісок... Не душа...
 
Бо вона в тебе чиста і світла,
І вразлива, крихка, 
мов кришталь,
Заховалась під накипом світу,
Що затиснув її наче сталь...
 
Я прощаю, бо знаю, минеться
І розвіється весь цей пісок,
Тільки прошу, відкрий своє 
серце,
Скинь із нього сталевий замок!
 
Знаєш, в світі немає нічого,
Більш вартнішого за доброту,
І любов, що дарована Богом,
А все інше піде в пустоту...
 
ХАЙ КИНЕ КАМІНЬ ТОЙ, ХТО БЕЗ ГРІХА…
 
Самотня серед тисячі людей,
Іде душа, ступає потихеньку,
В руках ключі від безлічі дверей,
Добра торбинка і надії 
жменька...
 
Самотня серед тисячі сердець,
Замерзла серед фальші і облуди,
Іде душа до світла навпростець,
Відкинувши плітки і пересуди...
 
Оголена між тисячі очей,
Серед лукавих поглядів 
дошкульних,
Ослабла серед днів, серед ночей,
Серед жалючих масок 
безпритульних…
 
Іде, несе свій хрест, 
через не можу,
Старається, хоч ноша нелегка,
Багато суддів...
Та як каже Слово Боже:
«Хай кине камінь той, хто без 
гріха...».
Галина БРИТАН