Для щастя не треба слів. Марія Карук-Федина

18.10.2018 13:29
 
«Для щастя не треба слів... « – це назва одного з віршів молодого талановитого поета з Рівненщини, Олександра Подика. Нещодавно я прочитала книгу цього автора «Зерна добра» і хочу поділитися тим позитивом та наповненістю, яке в ній почерпнула.
Все-таки, кожне слово, яке Олександр звіршував – це щастя.
«Щасливий той, хто проніс крізь життя любов до людей, до природи, до всього, що нас оточує. Щасливий той, хто вибрав шлях добра і твердо прямує по ньому, які б пастки й спокуси не траплялися на ньому. Щасливий той, хто світлом стає у темряві, хто дарує надію іншим, хто підтримує у скрутну хвилину, хто сміється зі своїх невдач та відкриває чудеса в житті...» – ці слова я взяла із передмови до книги. І з впевненістю можу сказати, що Олександр є саме такою щасливою людиною.
Олександр Подик народився 31 серпня 1991 року у невеличкому мальовничому селі Кураш Дубровицького району. Вірші почав писати у студентські роки, коли ще навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування. Цього року Олександр видав першу свою збірку віршів. Ця збірка присвячена дорогій для поета людині – сестрі Марії. Це, напевно, той випадок, коли для щастя не потрібно слів. Такий подарунок – це пам’ять навіть не на все життя, – а на тисячоліття, бо книги невмируще джерело знань, яке ми залишаємо для наступних поколінь.
 
ДЛЯ ЩАСТЯ НЕ ТРЕБА СЛІВ
 
Крізь павутиння сну
Я бачу яскравий промінь.
Він кличе до себе весну
І барвисту сонячну повінь.
Він кличе до себе тепло
І чисте блакитне небо. –
А довкола усе розцвіло,
А довкола усе, як треба.
Усміхається ліс таємничо
І дихає поле життям. –
То говорить природа притчу, –
споконвічний зелений храм.
І від шелесту раннього листя,
І від ясних та сонячних днів
Душа усміхається чисто,
бо для щастя не треба слів.
 
У збірці Олександра, більшість віршів на дуже серйозні теми: духовні, патріотичні. Також – багато гумористичних.
Мені сподобався кожен твір. Тому хочеться поділитися з вами кількома віршами автора.
 
 
ТИРАНИ
 
Земну лиш владу має,
Хто свій піднявши перст,
Невинних посилає
На муки і на хрест.
Хто в гордості, як в шати,
Вдягає тлінну кість,
За злочини і страти
Все рівно відповість.
Хто кров’ю упивався,
Достоту, як вампір,
І злого не цурався,
Той проклятий, повір.
В душі таких засіли:
Ненависть, лють і страх.
Самі ж собі забили
Залізний в руку цвях.
Самі ж себе загнали
На підлу чорну путь.
За те, що розпинали,
Їх душі розіпнуть.
За те, що убивали
Й несли повсюди бруд,
Самі ж себе загнали
Під правий Божий Суд...
 
Також хочу поділитися віршем про війну. В Олександровій книзі темі війни присвячений цілий розділ, і кожен рядок дуже проникливий і правдивий.
 
СПОВІДЬ СОЛДАТА
 
Вже третя година ночі,
Вже сплять побратими мої. –
А я лиш закрию очі,
Все бачу криваві бої.
 
Все бачу, як рвуться гранати
І кулі свистять наді мною,
І падають юні солдати,
Тримаючи прокляту зброю.
 
Я бачу жахіття війни
І не можу зімкнути повіки,
А в кров’ю заляпані сни,
Прориваються відчаю крики.
 
Я чую вже гуркіт довкола.
Так серце тривожить він.
Не чути б мені ніколи
Війни проклятущої дзвін.
 
Секунди, неначе години,
В окопі холодної ночі.
Минуть ці останні хвилини.
Розкрию я втомлені очі.
 
Ми рано підемо у бій,
Як промінь засяє перший.
І сон цей тривожний мій
Битва кривава завершить...
 
Дуже сподобались вірші на релігійну тематику. Особливо здивувала поема «Розп’яття», в якій Олександр у віршованій формі описав всі події з Біблії про розп’яття Ісуса Христа. 
 
ДУШЕВНА ПОРОЖНЕЧА
 
Людина спрагу відчуває.
Її не може вгамувати.
І чим заповнити не знає
Душевну рану розірвати.
У когось грошей є безліку
І срібла й золота без меж.
Тай цього мало чоловіку.
Куди ж його ти забереш?
А інший славу полюбляє,
Бо це його в житті мета, –
Та спрагу цим не подолає,
Бо слава то є марнота.
А хтось до влади вперто преться
І на шляху не гребує нічим.
Все вище й вище він несеться, –
Та спрага мучить разом з тим.
Ні алкоголь, ні їжа, а ні речі
Вас не втамують й сотні перемог.
Бо цю душевну порожнечу
Заповнить може тільки Бог.
 
І наостанок трішки романтики. У автора дуже красиві вірші про кохання, чисті й світлі. 
 
А ТИ МЕНІ НАСНИЛАСЯ
 
А ти мені наснилася.
Як сонечко світилася.
Щасливо посміхалася.
Русалкою назвалася.
А потім зажурилася.
Під воду опустилася.
Чого ти там сховалася,
Мені не признавалася.
Можливо ти стомилася,
А може зашарілася,
А може щось злякалася?
Мені так й не призналася.
Крізь воду ти дивилася
Й зненацька розчинилася,
Як марево розпалася,
І більше не з’являлася.
І більше вже не снилася,
Як би не хотілося.
Щасливо ти всміхалася.
Така й запам’яталася.
 
Щиро дякую Олесандру Подику за натхнення і хороші думки, які мене осявали під час читання книги. «Зерна добра» – це ті зерна, які впали на добрий ґрунт, – в Олександрове серце, і тепер можуть засівати цілий світ зі світлих сторінок. Тож бажаю всім читачам відкривати книгу «Зерна добра», своє серце і розум, дозволяючи зернам зростати й колоситися, щоб добра більшало з кожним днем.
Марія КАРУК-ФЕДИНА