Душа

11.02.2016 09:58

 З між рядків, наче налякане дитя, дивиться у цей світ душа... Душа, яка вміє все побачити добрим, красивим і світлим. Душа, яка вміє чути голоси ангелів і людей, і навіть самого Всевишнього у музиці дощу, у струнах променів, у відвідинах думок, у нотатках снів, - у правді натхнення, не знаючи відстаней... Ця душа не прикована до цієї землі, хоч земля і прекрасна. Але їй цієї землі мало, так мало... Вона мусить літати. Літати думками, літати мріями, літати любов'ю...
Бо це - душа...

 Вона дивиться крізь щілини між слів на тих, хто по той бік сторінок. На тих, хто старається впіймати цю невидиму, але відчутну душу за теплу руку, - розуміючи її страх через оголеність почуттів і поривань. Вона дивиться - і зодягається у пелюстки від вдячності, що її не відкинули, хоч і заглядає з поміж слів крадькома...

І непомітно стає білим квітуючим садом, що вкоренився в небеса і починає вірити, що поміж ті слова, колись нахилиться гілка зі стиглою мудрістю. І душа гляне поміж них і дитячим поглядом, і не розтраченими днями довголіття...
 

(с) Марія Федина