Любов СЕРДУНИЧ. Поезія.Біографія

15.10.2016 18:37
Любов СЕРДУНИЧ народилась і живе на Хмельниччині. Член НСЖУ, НСКУ, АДГУ, ВТ «Просвіта», багатьох літгуртів. Редактор, співредактор і співав-тор багатьох збірників. Автор 16 поетичних, прозових, публіцистичних, народознавчих, дослідницьких і краєзнавчих книг для дорослих та дітей. Друкувалась у часописах України і за кордоном. Переможниця літературних конкурсів. Низка віршів стали піснями. Лауреат Хмельницької обласної літературної премії ім. М.Годованця. Нагороджена медаллю «Будівничий України». Леді ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
 
ПРИГОРНИСЯ ДУШЕЮ ДО РІДНОГО СЛОВА
 
Рідне слово – то Нації слава, 
обнова,
Щем сердечний і вічний 
натхнення вогонь.
Пригорнувшись душею 
до Рідного Слова,
Поринай у священну 
скарбницю його.
 
Бите, цьковане, безліч разів – 
у вигнанні!..
О, сумний мартиролог твоїх 
заборон!
Віру Рідну і Веди – 
усе на захлання!..
І втішається тим чорна зграя 
ворон.
 
Рідне Слово – бальзам 
і прикраса-обнова.
Рідне Слово – і куля, як треба, 
й огонь!
Пригорнися душею 
до Рідного Слова –
І відчуєш красу та могутність його.
 
Рідним Словом звеличуй Вітчизну і мову.
А як раптом покличе сурма, 
то й тоді,
Пригорнувшись душею 
до Рідного Слова,
З ним іди на звитягу в боротьбі
 і труді!
 
***
Збагнулося: для щастя треба мало.
Комусь – куточка власного. І все.
Комусь – одного прохідного бала.
Когось за щастям у світи несе.
 
Комусь потрібна лиш 
посудомийка,
Чи вільний злюб, чи в паспорті щоб штамп,
Чи до колекції нова копійка,
Нова посада, членство, дифірамб.
 
Хоч не рости трава! 
Хоч і по трупах!
Хоча б для цього – кривда і хула.
Візьмеш для цього хрест, знамено, рупор.
Будь-хто на поміч: Будда, Йсус , Аллах.
 
 Комусь потрібні хатка і три сотки.
 Комусь – і в Конча-Заспі тіснота.
 Аллах не скаже, чи була в них 
 совість.
 І Йсус прощає вбивцям і катам.
 
Для вірша ж треба просто хоч би вітру
До лоба. Свіжого, як теплий бриз, не більш.
З півтонни болю-стимулу 
й палітра,
Де тихо вибруньковується вірш.
 
НАЦІЯ-ПІСНЯ
 
Нація
Моя
Безсмертна
Дихає і пульсує,
Ненавидить і любить,
Губить і голубить,
Хворіє і зцілюється,
Терпить і карається,
Бунтує і сподівається,
Глухне і все чує,
Сквернословить і віншує,
Зневірюється і вінчає,
Зраджує і надихає,
Карається і карає,
Забуває і всім прощає…
І все, все, все –
Під супровід пісні:
Ластів’їної та орлиної,
Бунтарської і дитинної,
Грізної і ніжної,
Невільничої і безмежної,
Казематної і безбережної,
Совкової і колискової,
Купальської і жниварської,
Щедрувальної й величальної,
Ор-Данної і майданної,
Босої і стоголосої,
Всемогутньої і вічної,
Як сама
Моя
Нація,
Безсмертна
Нація-пісня.
 
ДВІ БАРВИ ЖІНОЧОЇ ДОЛІ
 
Коли проводжала до поля
Матуся в дорогу щемку,
Дві барви жіночої долі
Підносила на рушнику.
 
 Ті взори, що рідні до болю,
 Ніде і нізащо не зрадь.
 Дві барви жіночої долі:
 Любов і одвічна жура.
 
Її вишиття – не забава.
Немов оберіг – вишиття.
Жіночої долі дві барви
Складають основу життя.
Любов СЕРДУНИЧ