Махновія СТЕП. Біографія.Поезія

14.03.2017 11:34
Махновія СТЕП  народилась в смт Якимівці Запорізької обл. в україномовній сім’ї. Писати почала з 9 років.
У 16 років вперше надрукувала статтю «Мар’яночці від Руслани» в молодіжній газеті «Место втречи». В газеті  міськрайонної організації «Просвіта» ім. ТГ.Шевченка «В сім’ї, вольній, новій» №1(6) липень 2012р. побачили світ вірші: «Сама з собою», «Дівчина з іменем Ромашка» та «Час перекрити кисень москалям» – вже під псевдо Махновія Степ.
У 2013 р. за конкурсом в літературно-художній альманах «100 творів, які варто прочитати цього літа» видавництва «Лілія», увійшов  за підсумками голосування вірш «А Осінь часом полохлива».
У 2015 році захистила диплом бакалавра за спеціальністю дизайн, дипломний проект власна авторська книжка  поезій та оповідань «Золотий Острів», які супроводжуються власними ілюстраціями, а  в лютому 2016 року вийшла друком. У грудні 2016р. опубліковані нові твори в «Енциклопедії сучасної літератури».
 
 
МОЄ ЖИТТЯ
 
Моє життя повз осінь 
пролітало, –
за щось чіплялось, падало, 
вставало…
Цей вітер навівав на мене відчай
чужих по навигадуваних 
свідчень.
На обелісках вижатих образ
Твій блиск очей дорожчий сяйва 
діамантів
І неповторний станцювало вальс
Життя між наших грандів.
 
МУЗА
 
На тебе впало Небо і Земля.
На тебе світ чекав з початку 
створення.
На тебе людство молилося 
щодня,
Навколішках, мов до ікони, 
Музо!
На тебе впали грози та дощі,
На тебе лилось сонячне 
проміння.
Ти дарувала радості нові,
Ти для поета як нове прозріння!
 
***
Дівчина з іменем Ромашка,
опустила руки під пальто,
Наче то її осіння казка,
наче ти її давно…
 
Пам’ятаєш дзвінкий сміх 
наївний? –
То вона сміялася тоді,
Дівчина твоєї мрії
Постать юна уві сні...
 
Може ти її тоді зігрієш?
Може тихо за руку візьмеш
Дівчину, чарівну, наче мрію
У життя її буденне увійдеш?
 
Дівчина всміхалася, як сонце,
Кликала, манила в дивний день,
Обпікала поглядом долоні,
Де проходять імпульси алей...
 
Ти побачив в дівчині загадку...
Не розгадану іще ніким,
Дівчина з іменем Ромашка,
На очах зникає наче дим.
 
Не згуби її чарівність вроди,
Цю квіткову фею Восени..
В усмішці її живе погода,
А у ній живуть надії всі.
 
Дівчина з іменем Ромашка
Розцвітає з подихом зими,
Це звучить, як трохи дивна 
казка,
Та лише вона цвіте завжди.
2015р.
 
ДУШЕВНА ЛІРИКА
 
Душевна лірика не є на показ,
Не для дешевих і пустих ідей.
Моя любов, то є вагомий доказ,
Як денне світло усмішки людей.
Самотність розірвала обіцянку,
Грайливу і байдужу водночас;
Я виконаю твою забаганку, –
І завирує полум’я між нас.
03.06.13р.
 
ДОРОГОЮ ДОДОМУ
 
Дорогою додому ти завернув до 
лісу,
йшов стежкою старою, минав 
старі узлісся.
Тут затишок знайомий у 
спогадах лишився,
поріс собі травою у літніх днях 
суничних...
 
Дорогою додому ти завернув до 
лісу,
ввижалася тобі дівчина у 
намисті.
Мов спогад сутінковий і з 
запахом барвінку
перемішались з мохом і 
сотворили Жінку.
 
Дорогою додому ти завернув до 
лісу,
тебе шукала всюди там 
незнайомки пісня.
В ній були чари дійства, в тім 
сумніви і радість,
коли минув узлісся, в тобі 
закарбувались!
Махновія СТЕП