Місія берегти

11.02.2017 12:34
Цілюща ріка почуттів тішила природу щирістю, справжністю та, водночас, таємничістю. Вітер погойдував волосся красивих янголів-квітів, які ніжно зустрічали та проводжали поглядами відпочиваючих. А натхненні птахи перегукувались про новий день, бажаючи своїм співом щастя як одні одним, так і усьому живому на Землі.
  Він чекав на неї по той бік цієї Ріки, яка красувалась дзеркальним відображенням сонця щоранку. Навіть у хмарні дні сонце у його серці розцвітало, пробиваючись крізь хмари і вітаючись з нею. Вона, скромно похитуючи головою, відповідала. А сама продовжувала доглядати за своїм садом, який родив то хорошими плодами, то невтішними. Лише квіти цвіли яскраво та блокували усі спроби нестабільності саду затьмарити її радість від життя.
   Він мріяв перейти на інший берег річки, але не сумував. Адже через Божий промисел вітер не раз приносив насінини квітів із його серця і навпаки. Він розумів, що відстань – це дар божий, це натхненна божественна річ, це ріка, яка віддзеркалює сонце. Хвилі неначе наспівували пісню Андрія Заліска:
«...Ти біжи, біжи, ріка, 
Занеси мене, де синє море. 
Сили дай мені 
Подолати всі круті пороги, 
І підкажи: доля де живе моя. 
Та веди, веди вперед, 
Швидкий човен мій надії 
Хай пливе туди, 
Де здійсняться мої світлі мрії, 
І приведи 
Туди, де нас люблять і ждуть!»
під акомпонемент якої він милувався її душею та був щасливий від того, що оберігає її... Адже, оберігаючи її, він помічав, що увесь Всесвіт ставав кращим. Заплющуючи очі, він бачив увесь Всесвіт, відкриваючи – бачив її по той бік берега. Він бачив увесь Всесвіт у ній.
На зміну сонцю приходили натхненні зорі, які передбачили якусь незвичайну містичну подію, велике щастя.
  Він мріяв про щастя і подякував зорям за судесний прогноз, але і розкрив їм секрет, що буде тут і зараз, на тому місці, де зараз є.
   А зорі пообіцяли створити міст, який би дозволив перейти йому на інший берег ріки. Він довго запитував у них, чи не порушить чим її спокій. Вони відповіли, що берегтимуть її і надихатимуть, а далі буде місія для нього.
   Далі почався зорепад. Тисячі зір падали і щирими поглядами закликали його перейти міст – чарівний міст, який вигравав сяйвом і викликав казкові передчуття.
   Він зробив крок уперед. Його серце забилося пташиною у передчутті свободи. З очей покотилися сльози великої радості і невимовного щастя. Того щастя, яке уже жило в його серці, і в цей момент отримало натхнення розцвісти.
 Вона піднімалася душею на тисячне небо, а в очах найніжніші квіти радості, які уже ніколи не зівянуть...
 Слів було обмаль. Лише палкі обійми, сльози щастя.... Вони зустрілись поглядами... Віч-на-віч... Стільки тепла було в їхніх очах. Вона освітлювала його шлях, а він оберігав кожен її погляд, кожен жест, кожен подих. Хвилювався, щоб якомога більше зігріти, не принісши при цьому ні крапельки болю. Вона відчула водночас невимовну ніжність та безцінну свободу.
 Так як сонце щодня дивиться на річку, звеселяючи її ніжними променями, так і він заглянув у її оченятка. Вони світилися великою радістю, бажанням приносити користь Світу і отримувати лік вдячности. Засмученість та стурбованість були переможені мрійливістю та бажанням віддячити Богу за приємні несподіванки.
  Вона заглянула йому у вічі і побачила відчуття щирої Любові, яке малювало ангелів на її віях. Він уявив її сніжинкою, яка впала на його скроню, і виявив бажання ні в якому разі її не образити, не втратити.
  Він торкнувся її личка так ніжно, як веселка торкається неба. Обійнявши ніжно, він відчув, як бється її серце. Воно вигравало симфонію божественності і закликало оберігати її. Вигравало...) Яке ж приємне це слово, особливо для футбольного вболівальника!)
У момент, коли вкотре сонце зустрілось з річкою і сонце вкотре зустріло річку, і ранні пташки зустрічали день, він ніжно поцілував її ніжні уста, пригорнувши до себе. У цей момент він відчув, що за багато миль на цьому ж березі розцвіла зоряна квітка – зовсім незвичайна і казкова...
   В цей же момент вона трішки засумувала, роздумуючи над своїм Життям. Їй нелегко було повірити, що це щастя – не сон. Але без суму не буває радості, а без поразок не буває перемог... Він бережно торкнувся Її личка, і, мов вранішнє сонце зігріває квіти у росяний час, витер сльозинку і поцілував у личко, сказавши слова лідера гурту «Океан Ельзи», які останній підсилює фразою «У кожного з нас». Він узяв її на руки і перефразував ці слова, надавши їм єднаючого акорду «У нас».
Він ніс її на руках до місць, де річка бере початок. І знайшов там цю зоряну квітку, на пелюсткх якої були написані відповіді на запитання. Виявилось, що довгоочікувана зустріч на береезі річки не випадкова, а берег означає, що він має її берегти (як один берег так і інший – як до зустрічі так і після). Великі яскраві зорі формували слово берег, а подивившись у її очі, він сказав – Я щасливий, що поруч ти. І дві зірки на інший пелюстці сітили літерами Т і И. Як виявилось, вода означає, що він отримав поклик живити її серце любовю. А сонце давало знак, що він грітиме її поглядом так як сонце зігріває річку.
Він подарував її цю зоряну квітку. І її серце отримало і новий девіз, який із «Все буде добре» видозмінився на такий же, але без «буде». Чотири зірки, які світили літерами слова буде згасли, а на їй місце засяяли смайли - усмішка, поцілунок, несподівана радість, та сердечко.
 І промовив Ангел Щастя внутрішнім голосом до неї, перефразувавши Ірен Роздобудько:
« Життя – це взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне, а потім - запашне, «Полуничне, а потім... запашне, «Полуничне... І так далі... Без меж... І зорі зібрались у два маленьких сузір’я утворивши слова без меж. Безсмертні два слова лідера Океану Ельзи... Без меж... Адже, справжня і щира любов, не може мати меж і лімітів. Адже любити – це як дихати... І усе що справжнє ніколи не втрачає цінність. Це стосується і рукописів, і музики і усього, що йде від душі...
Все добре... Без меж...
Роман КОРОЛЬ,
с.Біла
Тернопільська обл.