«На хвилях долі» – поетична збірка Руслани Ставнічук-Остаховської

10.02.2018 15:45

23 листопада минулого року в світ вийшла друга поетична збірка молодої поетеси Руслани Ставнічук-Остаховської з красномовною назвою «На хвилях долі», яка свідчить про поетичне зростання дівчини.

За сприяння президента літературно-мистецького клубу «Палітра» Ковпак Ольги Петрівни 15 грудня у приміщенні Дережнянської районної бібліотеки відбулася презентація збірки.   
Творчий вечір Руслани відвідали багато вдячних читачів. Тепле привітання пролунало з вуст Володимира Захар’єва – голови Хмельницького обласного осередку Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України». На творчій зустрічі панувала тепла, домашня атмосфера. 
 Над цією збіркою поетеса працювала останні чотири роки. І їй є чим похизуватися – більше сотні віршів, об’єднаних в чотири тематичних блоки: «На хвилях долі», «Ти в душі моїй, Вкраїно», «Пам’ять серця», «Моє «кохаю» – то не просто слово».  
  В одному з віршів Руслана пише: «На білім папері не просто строки, - тут між рядками живе моя душа…». І це дійсно так. Головною рисою поетичного доробку поетеси є душевність і щирість. Через прозорий серпанок плетива слів визирає мудра і глибоко-широка, як чотири океани разом, душа. З висоти життєвого польоту молода поетеса дає слушні поради: «Доки, людино, на світі живеш, –  твори добро завжди і всюди…»; «Коли на серці важко – помовчи, бо тиша – лікує душу…»; «До ближнього будьте, люди, справедливі, бо не знати куди доля занесе…»; «Чесність й любов візьми на озброєння, додай до них краплиночку добра…»; «Всевишньому хвалу возносьте в піснях, молитвах і словах…». Русланчину поезію можна розбити на афоризми, що свідчить про глибину мислення автора. Таке враження, що дівчина хоче зігріти всіх своєю добротою («Хто потребує – всюди подам руку…»). Разом з тим змінити цей жорстокий і брутальний світ.
 Поезія Руслани Ставнічук – втілення жіночності, сповненої ніжності. Недаремно вона говорить: «Я – жінка. Восьме чудо цього хитрого світу. Я ангел, людству посланий у дар з небес». Її літературна героїня – це вдячна донька і онука, любляча мати і жінка, справжня берегиня домашнього затишку, вихована і викохана квіточка-донька своєї матінки -України. Вона іноді буває наївною, але найчастіше – мудрою і сильною. 
Поезія цієї поетеси пахне домашніми смаколиками. Читати її – це як пити ледь підсолоджений трав’янистий чай. Читаєш і не помічаєш, як твоє єство по вінця наповнюється спокоєм і умиротворенням. Ці вірші легкі і прозорі, іноді вони тануть, але залишають ніжний післясмак. Мені здається, що вони дихають пелюстками матіоли і троянди. До деяких віршів хочеться повертатися знову й знову. 
     Ця книга знайшла своїх читачів. Можна бути впевненим, ця поезія все-таки змінить світ на краще. 
Катерина ТЕЛІГА
 
МАЙ У СЕРЦІ ВІРУ
 
Май у серці віру, бо без неї важко,
І в тяжку годину йди скоріш до 
Бога.
У молитві щирій відійдуть незгоди
І тобі відкриється із біди дорога.
24.02.2017
 
 
ВИШИВАЛА МАТИ СИНОВІ СОРОЧКУ
 
Вишивала мати синові сорочку,
І лягав стіночок рівно до стібка.
Тихо промовляла: «У житті, 
синочку,
Хай тебе боронить Господа рука.
Сильним будь, розумним, 
вправним, вірним, добрим,
Хай серденько щире не впускає 
зла.
За хвилину кожну завжди дякуй 
долі,
Помовчи – хай скажуть все твої діла.
Поважай родину, що тебе зростила,
Мамі й тату дякуй за усі труди.
Хай завжди не бракне і часу і сили:
Де б не був ти, сину, - завжди приїзди.
Полюби цю землю, де твоє коріння
Крізь віки і бурі проросло на дні.
Батьківщина в світі є одна-єдина,
Тож пишайся нею і цінуй її.
Не цурайся мови, знаної з колиски,
Бо вона твій ключик до усіх доріг.
У житті буває холодно і слизько,
Май терпіння й розум гідно йти по ним.
Ти добро і щирість бережи у серці,
Всім, хто потребує – прагни помогти.
Будь же справедливим і тобі озветься, 
І вернеться згодо, що посіяв ти.»
Вишивала мати синові сорочку,
І лягав стіночок рівно до стібка.
Настанови мами виконай, синочку,
І щаслива буде доленька твоя.
 
 
НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ
 
Ніколи не здавайся. Як би не було важко.
Господь же не даремно випробування шле.
Урок в ударах долі побачить лиш 
уважний,
І тільки той, хто мудрий, засвоїть 
головне.
Ніколи не здавайся. Не нарікай на долю,
Бо плач і голосіння, -  не вихід із проблем.
В своїх гріхах покайся, звільнися ти від 
болю,
Й продовжуй крокувати упевнено 
вперед.
Ніколи не здавайся. Не опускай обличчя.
Й не бійся своє серце відкрить для 
доброти.
Хай щоб в житті не сталось, ти знай що 
ти – Людина, –
Неси в собі озерце любові у світи.
Ніколи не здавайся і не впадай у відчай, –
Бо у житті, насправді, нема глухих кутів.
Гони зневіру далі, бо смуток той 
не вічний, –
Настане час для свята на вулиці твоїй.
Ніколи не здавайся. Із душі викинь злобу.
Продовжуй щиро вірить - прийдуть миті 
ясні.
Щодня ти посміхайся старому і малому.
Не забувай, що цукор завжди лежить на 
дні.
19.08.2017
Руслана СТАВНІЧУК-ОСТАХОВСЬКА,
м.Деражня,
Хмельницька обл.