«Надто відвертий діалог» Володимира Кучерявого

09.11.2017 19:54
У вересні вийшла друком поетична збірка «Надто відвертий діалог» Володимира Кучерявого.
Як зазначив автор: «Це збірка про чай і каву, емоції, почуття, долі, життя людей, автора...» Між рядків цієї книжки кожен може знайти частинку себе і про себе. Зануритися у світ автора, який ділиться своїми переживаннями, розчаруваннями, закоханістю та хвилинами щастя.
Володимир Кучерявий родом з м.Теребовля Тернопільської області. З його лірикою я познайомилася ще у 2013 році, коли  автор вперше написав до нашої редакції з проханням опублікувати його вірші та прозу. Відтоді я відкрила для себе творчість Володимира, і залюблена у його лірику, спостерігала за його розвитком у  творчій кар’єрі. Сьогодні його вірші стали як друге дихання для людей. У хвилину журби, у віршах автора знаходиш свій персонаж, і занурившись у світ рим, опісля відчуваєш як полегшало на серці, розумієш, що саме така душевна поезія, відверта розмова з самим собою, хай не лікує, але заліковує душевні рани. 
Поезія Володимира справжня, не награна, а ніжна, тендітна як квітка. Можливо тому, її найбільше читають жінки і дівчата. Адже той хто кохав, чи відчув біль невзаємного кохання, може знайти на сторінках книжки переживання подібні до своїх. Я протягом життя роблю висновки, і можу впевнено сказати, що такі чуттєві вірші може писати лише та людина, яка відчула на собі удари життя або вміє співчувати іншим, берегти і поважати найцінніше – життя людей та святі почуття любові.
Хочу побажати Тобі, авторе, творчої наснаги, від життя – позитиву, а від людей поваги та взаємності. Нехай твої вірші достукуються до кожного серця, бо ж  у собі вони несуть добро і теплоту, чого так не вистачає усім нам у цьому житті!
Юлія МЕЛЬНИК
 
***
Ти, мабуть, змерзла цієї осені?
Я пам’ятаю, що не любиш дощу.
Тобі на плечі разом із косами
Накину куртку і обійму.
Ледь тихо, на вушко, чи, радше, 
пошепки,
Розповім на скільки можливо 
скучити.
І зволіканнями я наївся досита –
Закарбую в пам’яті твої милі 
кучері.
Не розтисну обійми і не 
відпускатиму,
Я буду світом твоїм чи Всесвітом.
Навіть, як небо візьметься 
падати,
Я буду стіною, що досі 
не знесена.
І, якщо доведеться мені 
розсипатись,
На друзки найменшого в світі 
розміру,
Я буду дощем, я снігом випаду
На русяві кучері при нічному 
озері.
29.08.2017р.
Володимир КУЧЕРЯВИЙ