Осіння соната. Ірина СКАСКІВ

02.11.2018 12:52
 
Дихала осінь прохолодою. Здавалося, що роздала своє тепло у вересні, тому жовтень нахмурився та сердився.
Після чергового завдання, жінки повернулися в базовий табір. Вони найперше вирішили почаювати. Грілися теплим чаєм та згадували про сім’ю, рідний дім, в якому затишні й холодні осінні, і морозяні зимові дні. Ніби вітамінками, підживлювалися згадками про найдорожчих людей, теплими спогадами, мріями та сподіваннями, ділилися ними між собою. Лише так можна було заспокоїти свої стривожені серця. Лише тоді усміхалися і раділи. Бо бадьорості та веселощам тут не час і не місце.
Отак жінки трохи відпочивали, коли у їхнє, так зване помешкання, постукали.
Це був дядько Коля, як його усі називали. У руках він тримав букет з польових квітів і трав.
- Це вам, дівчата, Осіння соната! - промовив.
Скромний, але такий чарівний подарунок зворушив усіх до глибини душі. У жінок з’явилися усмішки на обличчі, сльози на очах, і на одну теплу бентежну мить у житті кожної стало більше.
Дядько Коля до служби в армії був лісником, а ліс та поле були його друзями.
З метушливого, заклопотаного повсякдення спішив сюди за душевною рівновагою, радістю та спокоєм. Відчував себе частинкою природи й завжди оберігав її. Зібрати розкидане сміття, розчистити стежечку, врятувати пташку, обладнати годівничку для тварин - вважав своїм святим обов’язком. Збирав лише цілющі трави в полях і не топтав ніколи марно квіти.
А сьогодні захотів зробити приємне жінкам, які в нелегких умовах виконували поставлені їм завдання. Вважав, що і в зоні проведення АТО потрібні маленькі радощі, а квіти – це те, що може порадувати прекрасну половину їхнього підрозділу.
Не помилився. І хоч цей букет у порівнянні з дорогими букетами з квіткових салонів, якими обдаровували жінок на мирних територіях, був скромний та простий, то для жінок, у той момент, найкращим з усіх. Можливо тому, що в ньому були не тільки рослини, а якісь невидимі промінчики ніжності, душевного тепла та добра, які вони відчули своїм серцем.
І ця бентежна мить запам’ятається їм назавжди.
Ірина СКАСКІВ