Поетеса Марина Листопадська. Біографія,вірші.

15.03.2016 22:04

Марина Листопадська народилась 13 листопада 1990 року в с. Городківка Андрушівського району Житомирської області в сім'ї робітників. 

У 2008 році закінчила Городківську ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Із 2008-2011р. – навчання в Житомирському інституті медсестринства (за спец. «Акушерська справа»).

Квітень-серпень 2011р. – робота фельдшером ФП с. Мірча при Радомишльській ЦМЛ.

Із 2011р. і до тепер – студентка ЖДУ ім. І. Франка за спец. «Практична психологія», де здобуває кваліфікацію  бакалавра психології. 

Із  2013-2014р. – робота оператором ІКМ в  ТОВ «ТЕЛЕКОНТАКТ».

Із 2014-2015р. – робота рерайтером в інформаційно-аналітичному виданні  «ВПраве». 

Із 2014-2015р. – робота старшим оператором ІКМ в ТОВ «Мода з доставкою».

Поетичні твори увійшли до книги «Говорить Майдан». Друкувалася у журналі «Чорнильна Хвиля», ВЕСНА 2015, всеукраїнській газеті «Гарний настрій». 

***

Говорять, що кохання не існує,

То все є вигадка, неправда і обман,

А як назвати, коли серце торжествує

І розум вимикаєш ти не сам?!

 

Говорять: то інстинкти та потреби,

Великий Фройд збрехати нам не дасть.

А як назвати, коли поруч бути треба,

Крізь кілометри, дні і час?!

 

Говорять: все приходить і минає,

Як дні спливає, місяці й роки,

А що робити, коли точно знаєш,

Що це «твоя» людина і вам поруч йти?!

 

Говорять: хто шукає - той знаходить,

А хто чекає - дочекається завжди.

Таке от дивне протиріччя тут виходить,

Що люди суперечать самі собі!

25.10.2014р.

 

 

***

З тобою добре: захід і світанок

Зустріти поруч: тільки я і ти.

В очах я бачу дивний – дивний танець,

Що спонукає поряд, разом йти.

 

З тобою добре: завтра і сьогодні,

І не важливо, вчора, що було.

В очах, неначе, у безодні,

Та відчуваю рук твоїх тепло.

 

З тобою добре, бо мої капризи

Ти пробачаєш – розумієш, що мине.

Тобі я вдячна за чудові миті,

Які постійно переповнюють мене!

02.08.2014р.

 

***

Ейфорія?…це щастя?…не знаю…

Таке якесь дивне відчуття,

Коли людину не настільки добре знаєш,

А довіряєш їй своє життя.

 

Коли не мають значення ці цифри:

Вік, зріст, вага і кількість грошей,

Ти готовий узимку до ранку сидіти

(Надворі - 20), якщо попросять.

 

Коли достатньо просто чути голос,

Руки тепло і стуки серця рівні.

Ти розумієш – в світі не так просто,

Хоч іноді і ми такі наївні!

 

Хай навіть кажуть, що так не буває,

Ти знаєш сам і висновки сам робиш.

Якщо тобі чудово «тут і зараз»,

То має значення хто/що тобі говорить?!...

21.06.2014р.

 

 

***

Я нишком в твої очі загляну,

У них побачу іскорки любові.

Я з кожним днем все більш тебе люблю,

Ти довгожданий мій дарунок долі.

 

Я хочу в натовпі людей,

Лиш бачити тебе і більш нікого,

І відчувати рук твоїх тепло

У тихі вечори зимові.

 

Гуляти містом, дихати теплом

Твоїх долонь і слухати стук серця.

Я хочу бути поряд навіть в сон,

Щоб бути ідеалом твоїх звершень.

 

Я хочу в теплі літні вечори

Гуляти узбережжям лиш з тобою,

Торкатись пульсу на твоїй руці

І відчувати терпкий запах моря.

 

Я знаю, що вже скоро буде так, 

Бо відчуваю стукіт твого серця,

Хоча далеко ще, але він є,

Такий надійний, рідний моєму серцю.

13.01.2014р.

Марина Листопадська