Поезія Анни Силки

27.06.2017 12:27
Анна Силка (рос. Сылка) народилася у місті Полтава. Закінчила  факультет філології та журналістики за спеціальністю учитель української мови та літератури, та світової літератури. Редактор освітніх та газетних видань. Любить збирати фольклор, співати. Вірші пише з 14 років. Заміжня. Зараз проживає в Іспанії.
 
МОЯ ДУША-МОЯ КРАЇНА
 
Моя малесенька надія
Моя жива, щира душа.
Моя ти віра, що зоріє
Моя розрада вікова.
 
Я кожен день з тобою поруч,
Я кожен подих бережу.
Лише з тобою я зростаю,
Лише для тебе я живу.
 
Можливо, мало я ще знаю,
Можливо, мало говорю,
Свою любов у серці таю,
Але в душі тобой горю.
 
Мабуть, не знаю, як сказати,
Як показати почуття…
Хоча, можливо, і не треба
Ти душу бачиш і сама.
 
За скільки літ ти натерпілась,
Багато витерпіла зла,
Здобути волю ти хотіла,
Хотіла ти усім добра.
 
Дивилась тихо зі сльозами,
Як діти гинуть від війни..
І мовчки тихо лиш чекала,
Коли ж вже зникне вир біди.
 
І віра, що хтось схаменеться,
Побаче, що земля – жива,
Ця думка гріла тобі серце – 
Давала силу для биття.
 
Адже навколо все для тебе,
Усе навколо, то є ти.
Моє малесенька країно,
Ми ще дійдемо до мети.
18.01.2016
 
ДИТЯЧІ СПОГАДИ
 
Закриваю я очі і бачу,
Милі оку ріднії степи,
Де дитинство пройшло босоноге
Тихий двір, де із братом зросли.
 
Синє небо тоді посміхалось,
Колосились грайливо жита,
Ми з тобою тоді ще не знали
Батьківщини безмежні края.
 
Уявляли лише ми стежину,
Що манила все нас в далечінь,
Наша рідна, мрійлива країна
Була в серці моїм і твоїм.
 
Відбивалася радісним сміхом
І в очах материнських – теплом,
Соловейковим щебетом щирим,
Смачним хлібом у нас за столом.
18.01.2016
 
ДРУЗЯМ НА РІЧНИЦЮ ВЕСІЛЛЯ
 
Уже чотири роки разом ви 
живете,
Розділяєте і радість, і журбу: 
Дві частинки всесвіту далекі, 
Які давно вже склалися в одну.
 
Одне для одного ви цілим стали, 
Одне для одного – великий світ, 
І колись зимою пострічавшись,
Долі воєдино влітку заплелись. 
 
Ви, ніби різні, і водночас ціле. 
Одна частинка серця, що на двох. 
Дай Бог коханню Вашому іще вік горіти 
Й ніколи не загубити віру у 
любов!!!
8.01.2016
 
ВЕЧОРІЄ
 
Вечоріє... прохолода... небо...
Ще один минає день, 
Куди втіка ніхто не знає,
Що залишить по собі, коли піде?
Можливо, горе, а може й надію...
Що буде в душах у людських горіть
Ніхто не знає, знає тільки небо,
Що десь далеко блакитним 
маревом горить.
16.12.2015
Анна СИЛКА