ПОЕЗІЯ. БІОГРАФІЯ. Руслана СТАВНІЧУК (ОСТАХОВСЬКА)

11.02.2017 12:10
Руслана  СТАВНІЧУК 
(ОСТАХОВСЬКА)
 
Народилася  22 лютого 1992 року  у невеличкому селі на Хмельниччині. Нині проживає у м. Деражня Хмельницької області.  
З 1998 р. по 2008 р. навчалася в Козачківській ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчила з відзнакою. З 2008 р. по 2013 р. навчалася у Хмельницькому університеті управління та права, по закінченні якого здобула кваліфікацію юриста. Після навчання якийсь час працювала за спеціальністю.  Одружена. Нині перебуває у відпустці  по догляду за дитиною.
Змалечку дівчинці привили любов до книг, яка залишилась з нею на все життя. Серед основних захоплень можна назвати літературу, поезію, історію та рукоділля.
Вірші почала писати в 10-річному віці. Спочатку то були наївні дитячі віршики, але поступово в своїх творах почала висвітлювати все серйозніші теми. Пише про те, що хвилює. Найчастіше  у віршах розкриває  любов до матері, до сина, патріотичні мотиви, почуття до чоловіка, філософські питання, тощо.
В 2013 році вийшла друком перша збірка «Я щаслива», куди увійшли дитячі поезії та декілька вже зрілих віршів. Окрім цього, друкувалася в альманахах «Антологія сучасної української літератури», «Україні присвячую (до 25-річчя незалежності України)», «Енциклопедія сучасної літератури», незалежному літературно-художньому журналі «Літера Т», літературному часописі «Барви». Зараз працюю над написанням наступної поетичної збірки.
 
***
Для мене враз перевернувся світ, 
І все налилося яскравими 
кольорами.
З’явився сенс життя – 
синочок мій, –
Найбільше щастя для кожної 
мами.
 
Я тебе дев’ять місяців під серцем 
носила, 
До появи твоєї рахувала години.
Взнала, що при надії я  – тебе 
полюбила.
Тепер зустрілися ми,  – так швидко 
час цей сплинув.
 
Дивлюся на тебе і до сих пір не йму віри, 
Що тепер вже не сама. Я тепер твоя 
мама. 
І цей статус дорожчий за усі 
сувеніри,
А ти – моя кровиночка рідна і 
кохана сама.
 
Зроблю все можливе я для тебе, 
сину, 
Щоб ти ріс в родиннім щасті та 
любові. 
Виховаю з тебе справжнюю 
людину,
Щоби у майбутньому пишатись 
тобою.
 
Я для тебе, сину, попрохаю в Бога 
Благословення й захисту на все життя.
Нехай щасливою буде твоя дорога,
Бо це головне, чого можу бажати я.
 
Синочку, не бійся, що тебе я 
покину, – 
З тобою ми навіки пов’язані узами. 
Не уявляю, як можна власну 
дитину
Викинуть на вулицю, наче 
непотріб, обузу.
 
Хто б що не вчинив – Всевишній 
бачить геть усе, 
І кожен за скоєне отримає по 
заслузі. 
Та  дитина – найбільше диво, що у 
світі є,
Бажаю, щоб це щастя ви на собі 
відчули, друзі!
10.09.2016р.
 
***
Я вірю у майбутнє України,
Вірю, попри кризу, бої і незгоди.
Ми маємо згадати, що усі ми рівні,
Усі ми є діти одного народу!
 
Схід і захід, південь і північ,
Львів і Донецьк, Київ і Крим.
Разом ми – сила, разом ми відсіч
Вчинимо загарбникам лихим.
 
Нам нема що ділити і не варто 
сваритись,
Нам разом потрібно життя 
будувати,
На благо нащадків майбутніх 
чесно трудитись, 
Бо ж Україна для всіх спільна мати.
 
Щиро вірю в майбутнє твоє, 
моя Україно!
Вірю, що смута мине і настане 
тихий мирний час.
Хоч ворог і думає, що нас поставив на коліна,
Але не знає скільки витримки і мужності у нас!
 
Всі разом ми – грізна міцна велика 
сила!
Пережили Царську Росію і Річ 
Посполиту,
Життя віддамо ради майбутнього миру,
Й навіть тоді не перестанемо 
Вкраїну любити!
24.08.2016р.
Руслана СТАВНІЧУК