Поезія Володимира Ярославського

30.08.2016 13:12
Кохання
 
Кохай мене, ти просто покохай 
Без ревнощів, до болю,
до нестями.
Люби, цілуй, незабувай —
Забути ж можна лиш словами!
 
Ти погляд свій палаючий
Тримай у серці, заховай в душі,
Цілуй, цілуй, цілуй мене щоночі!
Губами ніжними посеред мрій.
 
Як вогник, що в тобі горить —
Не може незгасати,
Цінуй скоріш прекрасну мить,
Бо потім може і не стати.
 
Ось тільки серце все кричить
Й летять крізь даль кошмари!
Поглянь, до нас весна спішить
На крилах радісної хмари.
 
Дозволь, я хочу вірить в чудеса,
Дозволь кричати радісно кохаю!
Не йди! Ти ще така жива,
Коханям звуть тебе, я пам’ятаю.
 
Кохай мене, шалено так кохай,
Без ревнощів, до болю,
до нестями.
Люби, цілуй, незабувай!
Забути ж можна лиш словами.
 
 
Зігрій мене
 
Приємним словом ти зігрій мене,
В міцних обіймах дай заснути,
Хіба в нас є хоть щось таке,
Щоб не хотілося щасливим бути?
 
Зігрій іще, не докінця
В твоїх обіймах таємничість!
Вона така жива, немов слова, —
Що перетворюється в ніжність.
 
Нехай образи, що спустошують слова
Підуть кудись, у небуття.
Дороги їхні вже сумні,
І як то кажуть, не потрібні.
 
Я не забуду більш ніколи
Твої зіниці синьоокі.
Вони для мене так важливі, —
Як для природи квіти білосніжні.
 
Я й досі згадую ті дні:
Перші обійми,
Чогось написані вірші,
І теплі губи, що тремтіли...
 
В мені палають почуття —
Немов вогонь палає!
І знов  написані слова:
«Я так тебе кохаю»!
 
 
Коли ти поруч
 
Коли ти поруч, мені нічого не болить.
Стаю щасливим і радію.
Мені так хочеться на маленьку мить,
Закрити очі й уявить надію.
 
Без тебе сонце більш не гріє,
Без тебе місяць не світить у ночі.
Кохана, поглянь в своє віконце!
Про тебе вірші вже співають голосні.
 
Залишся поруч біля мене.
Нехай тобі присняться гарні сни.
Я піклуватимусь про тебе більше!
А ти лиш поруч будь —
 і назавжди.
Володимир ЯРОСЛАВСЬКИЙ,
с.Надорожна,
Івано-Франківська обл.