«САМОТНІЙ ВОВК» - Олександр Сопронюк

09.11.2017 19:07
 
До нього люди відчувають неординарні почуття...Від дружньої симпатії до відкритої люті... проте, серед них немає одного – байдужості. Олександр СОПРОНЮК – поет, есеїст, журналіст, автор книги «Самотній вовк», цікавенна людина... все його життя можна побачити в авторських есеях, яких набереться вже не на одну книгу... Його слово пронизане співпереживанням, болем, і, якимось особливим застиглим світлом, якого у нього вистачає на всіх... А ще – це людина-пам’ять, яку він береже... у спогадах – люди
його життя... вся наша Україна...
 
***
Вже нема нікого і нічого, –
Лиш далекий грім мовчанням
закричить...
Мертва повна ніч сахнеться 
на дорогу
Й стане на диби печальна 
хибна мить.
Дзвінки вечірні, мов кривавий сон.
Пекельний чар первісної пожади.
Очей заманних божевільний льон
Живої вічної сліпої влади.
Кислить твій мед столітніми 
дощами.
За мальвами висновують вітри.
Зійшло проваллям щастя поміж 
нами.
Й так загорнулось в зиму – 
не знайти...
День зайшов в сукровицю ножами.
Вицвів я... Понівечилась ти...
Просвистіла доля поза нами
Й подалася з лихом у світи
Не скажу, не питай, де те спалене літо
Й ті плечі в коси – вік не одгубить.
Все – в зашпори. Зашорене. Убите.
Вже в сонце не зайти. 
Вже так не полюбить.
 
*** 
Ти нестерпно – в розломи – дика 
І не хочеш мене ти зовсім. 
Я вгамуюсь самотнім криком 
І накриюсь колишнім сонцем.
Ти розважна. Ти просто велика. 
І краса твоя непохитна. 
Міс-Америка – суть безлика. 
І в очах твоїх непримітна. 
Ти рвучка і покірна до скону. 
Й поривань твоїх годі сягнути. 
Чи волієш чолом на поклони, 
А чи прагнеш до смерти на Крути.
Путівцем пустельним простую: 
Вікна в хату на дошки взяті. 
Самотинна бабуся постує 
На городі величнім завзято.
В землю вгорбилась на пів-шосту. 
Руки грядкою – мов лопата. 
Тінь змертвіла – нулями по зросту. 
Просить милости в доброго ката.
Це моя Україна день новий 
зустрічає, 
Умліває прегарно на всесвітні 
боки. 
Резервацію й ґетто до висот 
прославляє –
Куди погноєм ляжуть вільні в смерть кріпаки.
Дефіцити з бюджетом. Податкова з придатком. 
І дефолти на сальдо. І в емісію 
фарт. 
І тубільці у ярмах рвуть і пруть 
сіножатки. 
На інсульти. На кризу. На довічний 
інфаркт.
Це ж моя Україна двадцятий 
п’ятий милує! 
Колосочки-дзвіночки – 
пелюсточками: дзинь. 
Плодоносить-возносить, воздвигає, дивує – 
На гроби. На кадило. На могилу. 
Амінь.
Автор віршів 
Олександр СОПРОНЮК
 Підготувала
Тетяна ПРОЗОРОВА,
м.Кривий Ріг