СТОЛИЧНИЙ КРАСЕНЬ

18.08.2018 19:22
 
Якось я лежала  в лікарні під крапельницею. І з сусідньої палати почула наступну історію. Я навіть не бачила обличчя тої людини, що розповідала.
Молодого київського спеціаліс-та направили у відрядження в глухе провінційне містечко – районний центр аграрного спрямування. Це було років сорок тому. Тобто при радянському Союзі.
Молодий столичний красень, коли побачив цю забуту Богом місцину, не уявляв як він добуде призначений термін. Поселився в стандартно-задрипаному готелі з грибками на стінах, стертою підлогою, огидною білизною. З першого дня він уже мріяв, як би то повернутися в столицю. Я дуже добре знала цей район і цей готель. Це – було саме так. Не виключено, що я знала, чи бодай бачила людей, про яких піде мова. Я часто бувала в тому районі з перевірками.
Молодий чоловік читав пресу у вільний час і дивився з вікна на дорогу. На щастя, вікна виходили на так звану площу. Те, що він побачив одного разу, в прямому сенсі перевернуло його життя. Повз його вікно пройшла така красуня, яку він хотів бачити завжди, щохвилини. Вона була власницею дуже гарної коси, мала чудову фігуру. До того ще й була модницею. Де тільки взялось це диво тут, на задвірках?  Це – була любов з першого погляду, з вікна. Хлопець щоразу виглядав красуню. Коли вона проходила мимо, він собі обіцяв, що завтра він з нею обов’язково познайомиться. І таке «завтра» наступило. Познайомитися такому красеню не склало великого труда. Проблема була в іншому. Красуня за віком, майже годилась йому в матері. Вона вже мала складну життєву історію. Хлопець мав у столиці карколомну перспективу. Жінка, згодом відповіла йому взаємністю. Мати столичного мешканця була в шоці. Хлопець назавжди залишив столицю з її привабливими перспективами. Прожив усе своє наступне життя в цьому неперспективному райцентрі. Вони ще встигли народити собі дитя любові. До останніх днів життя мати красеня не визнала цей союз. Як я помітила з життя: чим міцніший спротив, тим міцніший шлюб. 
Пройшли роки. Красуня стала бабусею, їй минуло вісімдесят. Вона має слабке здоров’я, потребує підтримки і догляду. І поряд з нею – її коханий. Вона донині для нього єдина і найкраща. Любов творить чудеса. Чоловік –  справжня опора своїй коханій. Дослівно, як розповідали в сусідній палаті – він їй ноги переставляє і дмухає на неї. Їх ніхто не примушував кохати і бути разом. Це – їх свідомий вибір. Це – їх доля.
Людмила ШОСТАЦЬКА