Володимир ПРИСЯЖНЮК.Біографія.Поезія

31.08.2017 19:45
Володимир Присяжнюк – поет з Івано-Франківська.
Автор книги поетичних пародій «Тобі сюди, Алісо!», публікувався в літературних альманахах та колективних збірниках, зокрема в «Енциклопедії сучасної літератури», «Галактика любові», «Форум». Ряд ліричних віршів перекладені на іспанську мову і представлені в Іспанії у квітні 2017 року у надрукованій збірці «Галісія-Україна. Гармонія сердець» – антології сучасної української та іспанської поезії. Автор текстів та мелодій пісень, в якості композитора співпрацював з лауреатом фестивалю «Червона Рута» Тарасом Житинським.
 
ЯКА Ж ТИ РІДНА!
 
Яка ж ти рідна! Може, й не така...
Можливо, я для себе щось 
придумав...
Тече у вічність роздумів ріка,
Несучи води сумнівів і суму.
 
І я в тій річці навмання пливу,
Минаючи пороги й перешкоди, –
Нелегко залишатись на плаву,
Не втрапити з свободи 
в несвободу.
 
Але, – то мій, хоча й банальний, шлях,
І не завжди зійдеться кредит 
й дебет...
І доля пише повість на полях
У зошиті мого шляху до тебе!
 
РОМАНС
 
Ви в мене є – далека і далеко,
Ну й що з того, що я Вам 
не близький?..
Вам в чужину несе лелечий клекіт
Мій поцілунок – ніжний і тремкий.
 
Ви поки що не знаєте про мене,
Малюю Вас, хоча й не Рафаель...
Ви – не синичка, що сховалась в 
жмені,
Для мене Ви – у небі журавель.
 
Насправді, – близько, поруч Ви – 
зі мною,
Я чую Вас, бо Ви у мене є!
Пливе туман вечірній пеленою,
Та зранку знову сонечко встає!
 
 ***
Загубилася ніч в таємницях твоїх 
поцілунків,
Заблукала вона в лабіринтах твоєї 
жаги.
І зникали життєві незгоди кудись за лаштунки,
Забувалися війни, тривоги 
і вороги.
 
Загубилася ніч, загубився і я разом з нею,
І по тих лабіринтах я теж разом з 
ніччю бродив...
Місяць в далі небесній стрічався з 
новою зорею,
Як і я, був той місяць нестримним 
й таким молодим.
 
***
На міжозим’ї газонів старенького 
міста
Білим роялем ти музики вічність 
посій –
Трансцендентальним етюдом 
великого Ліста
Вкрапни гармонію в простір 
падінь й вознесінь!
 
Ти і старенький рояль в перламутровім цвіті –
Відблиском на войовничого часу 
мечах...
Серед грайливості трав ти – єдина у світі  –
Душу тривожиш вологістю в карих 
очах.
 
ТИХА КАВ’ЯРНЯ  
 
Кав’ярня на тихій околиці
Уже зачекалася нас –
Тут затишок вечору молиться
Під пісню Патриції Каас.
 
Тут майже усе, як раніше,
Заплетені квіти в декор...
Я знову читатиму вірші,
Бармен відкоркує «Кліко».
 
Забудемо власні невдачі,
Згадаєм минулі роки –
Життя принесе на удачу
Тих спогадів присмак терпкий.
 
І вечір не кане намарно –
Нас доля зазніме в анфас:
З’єднають нас тиха кав’ярня
І пісня Патриції Каас.
 
***
Розстеляються сонця снопи
В переливах цвітіння кульбаби –
Обхопи, тільки не потопи
Водоспадом весняної зваби!
 
Зашкарублість вагань прожени,
Застережливість знищи 
колишню!..
Замани! Тільки не обмани
Білизною заквітлої вишні.
 
Розбуди все, що спить навкруги,
І звільни від затерплої тліні.
Хай згоряє метелик нудьги
У шаленстві окреслених ліній!
Володимир ПРИСЯЖНЮК