БІЛИЙ СНІГ. Інна Гончар

БІЛИЙ СНІГ
 
А білий сніг прийшов, немов спасіння,
І я пишу уже на цьому тлі
Свою любов за зовом чи велінням,
Пишу душею, просто і без слів.
Цей перший сніг закрив усе, що було,
І навіть біль здивовано принишк –
Паде під ноги з відчаєм минуле,
В передчутті прощання і вини.
Яка краса! Так хочеться мовчати
І йти удаль назустріч небесам,
І мить нову розчулено прийняти,
Бо саме в ній є хтось, і він не сам...
 
ЗАСНІЖЕНА СТЕЖИНА 
ЗА СЕЛОМ
 
Шепочуться вітри у гілках 
вечорових,
Всміхаючись моїм засмученим думкам.
Я слухаю крізь сон таємну цю розмову,
Зітхаю у душі несказаним словам.
А зорі за селом згасали непомітно,
Іскрилися сніги у білій далині.
Той погляд схожим був на дивні якісь квіти,
Що щирістю й теплом сподобались мені.
Той погляд схожим був на давні мої мрії,
Що осінь берегла в калинових очах.
Той погляд до цих пір так щиро мене гріє,
Приходячи не раз у пізніх моїх снах.
Минає за вікном засніжена 
стежина,
Стихає сніговій у сонних небесах,
А мрії, як птахи, у вирій знову линуть,
І падає на сніг з очей моїх роса.
 
ЗА БІЛИМ ПОЛОТНОМ 
ЛЮБОВІ
 
Зима танцює за вікном,
Душі торкнувшись необачно,
А там, за білим полотном, –
Любов, помножена на вдячність.
В легкому білому танку
Життя майнуло по хвилині.
Плете вуаль свою тонку
Любов, поділена в родині.
Летить, радіючи, той сніг,
Його вітання загадкові.
Слова, неначе оберіг,
Ми додаємо до любові.
А сніг, немов поет-пісняр,
Вплітає в ноти всі алеї.
Любов, як доля, – Божий дар,
То що ж віднімемо від неї?!
 
***
Зітхає сніг на гілочках ялини,
Збирає мить намистом білих снів,
Свою журбу гойдає горобина,
Бо так не може вимовити слів...
Присів цей сніг уперше без 
запросин,
Прозорий плач – не владен навіть час.
Плете мережку витончену осінь –
Її цей сніг запрошує на вальс.
Притихло все: і лист уже кленовий
Припав цілунком просто до землі.
Такий цей сніг у жовтні 
загадковий!
А хто ж йому так плакати велів?!
 
***
Різдвяна зоре, даруй нам диво,
Новий світанок із наших снів,
Щоби Вкраїна жила щасливо
Й ростила в мирі своїх синів!
Різдвяна зоре, даруй нам сили
Зігріть в молитві наш рідний дім,
Щоби Вкраїна, здійнявши крила,
Свій цвіт любові розкрила всім!
Різдвяна зоре, даруй нам долю
Яскраво чисту, як білий сніг,
Даруй нам мрію, даруй нам волю
І милість Божу одну на всіх!
Різдвяна зоре, пануй над світом,
Мереж в любові небесну синь –
Нехай щасливо сміються діти
І линуть дзвони з усіх святинь!
 
ЗАБЛИСКОТІЛА ЗИМОНЬКА ЗУХВАЛО
 
Зима зненацька землю засніжила,
Зустріла зранку зграю забуттів –
Звучить зима, захмар’ям заясніла,
Зачарувавши зорі золоті.
Запорошила заново замрія,
Запанувала заморозь здаля,
Замерехтіла здалеку завія,
Заколихавши звідти звіздаря.
Звільнився, звитий, знову захмелілий,
Зірвався зверху зимній зіркосвіт –
Заворожити звечора зуміла
Зима, забувши зняти заповіт.
Заблискотіла зимонька зухвало,
Зірвавши звістку зваби звідусіль,
Захвилювалась, знов затанцювала,
Збудивши зблизька знадну заметіль.
Інна ГОНЧАР