Дмитро ШЕВЧЕНКО. НЕ Я ОДИН ТЕБЕ ОБОЖНЮВАВ

Дмитро ШЕВЧЕНКО. НЕ Я ОДИН ТЕБЕ ОБОЖНЮВАВ
***
Не я один, не я... тебе обожнював.
Хотілося так доленьки – і все.
Хворієш ти, шановна, 
на безбожництво.
Це гріх такий... що серце обгризе...
 
Чи я пробачу... Віриш – я пробачу
Через багато навіть тоскних літ!
Любов моя давно тобі присвячена...
Торкнутися хоча б – до чорної землі.
 
 ***
Наснилася з далекого Китаю.
Як пташечка – синичка золота –
ввірвалася у віршик... Мов мета
з’явилася – і плаче водограєм...
 
Із хмарами згубитись навзаєм.
Ощирити б надію – на печаль.
Я жити хочу, яко твій згадаю
останній дотик – радости печать.
 
ДО МАМИ
 
Твоєї млости навіть забагато,
що іноді здається через край...
Мудріша будь – і намагайся грати,
із посмішкою блазням потурай.
 
Вони такі. На жаль, уже спадлючені.
Ці сірі люди із дешевих вин...
Не відкорковуй злобу і засмучення, –
збагни, що саме брешуть очі свинь.
Дмитро ШЕВЧЕНКО