Катерина ТЕЛІГА. Верлібри

Катерина ТЕЛІГА. Верлібри
ПІДСТУПНЕ СЬОГОДНІ
 
хрусткими гранулами
паде зима під ноги
здається я щось прогавила
щось важливе для цієі епохи
 
наче кавуновими скибами
натушкована вагітними ідеями
нанизую стежки і дороги
з усіма заторами і заглибинами
з усіма саванами й преріями
 
несподівано для себе 
застрягаю між 
вчора і позавчоріш
не відчуваючи власної потреби
навмисне гублюся 
перонами й вокзалами між
але
сьогодні підступне сьогодні 
з розмахом встромляє
у спину ніж
 
Я ДАВНО З ТЕБЕ 
ВИРОСЛА
 
я давно з тебе виросла
як з цієї рожевої сукенки
справа не в кілограмах
це ж всього лише числа
лише дріб’язкові буковки
просто комір у плямах
непримітними стали в’юнкі візерунки
та й рожевий ще в минулому році з моди вийшов
 
ромбоподібні гудзики
постійно уярмлюють душу
закупорюють артерії й вени
на тромби на вузлики
калічать свідомість
розчавлюють гени
я не промацую пульс натомість
не відчуваю ритму і музики
як рибина
що раптом втрапила в сушу
 
асиметричні кишені
недолугий витвір 
модельєра-початківця
ненавмисне роблять мішеню
для вуличного крадія-злочинця
щоб не було запізно щоб
не було затісно
треба негайно змінити свій 
гардероб
 
ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД...
 
все залежить від лазурного неба з 
прозорою до прохолоди 
поволокою
від розпеченого сонця яке доїдає 
пожухлу траву сховавшись за 
розплесканим як перепічка 
пагорбом
від надії що все ближче 
наближається до каламутної 
прірви у маленькому тендітному човнику
від кількості опадів кропіткої 
праці агронома і порозуміння між слов’янами й Дажбогом
 
все залежить від рішення 
некомпетентного жюрі яке не 
сприймає у текстах крапки і коми
але ці великі маленькі чоловічки 
наречені бути геніями
все залежить від настрою 
набурдюченої медсестри яка 
ненавидить свою роботу до зубної оскоми
від крапельниць які підтримують існування тонюсінькими 
трубочками і набряклими венами
 
все залежить від плетива слів 
інтонації і подекуди почуттів
які можуть розповісти набагато 
більше ніж скупі опецькуваті 
слова
все залежить від вчасно викликаної швидкої вчасно відправлених 
листів
власне від простору і часу якого завше катма
 
все залежить від чоловіка який змушений постійно на небі сидіти
у важкому пуховому халаті і 
пухових незручних капцях
і спостерігати як щодня 
щохвилини щосекунди 
розчаровують власні діти
тому він схрестив за них безсилі від постійної боротьби пальці
 
ЖИТТЯ НЕ БУВАЄ 
ЗАБАГАТО
 
Життя не буває забагато,
так само, як і смерті.
А ми щодня відбуваємо,
такі розгублені і затерті.
 
Такі пожмакані і розхристані,
такі розпухлі і набурдючені.
В пошуках власної істини
фасуємо дні на дюжини.
 
А час – підступна матерія,
має властивість танути.
В тенетах іронічної алегорії
сьогодні в минуле кануло.
Катерина ТЕЛІГА