ЛЮБЛЮ. Поезія Миколи Радиці

ЛЮБЛЮ. Поезія Миколи Радиці
ЛЮБЛЮ
 
Люблю блукати
В запрошених дощах,
Стягати пояс
Подихами вітру,
Лишати слід
В зимових міражах,
Змішати в осені
Розкидану палітру.
 
Люблю блаженство,
Чистоту душі.
Люблю... я вірю
В помислах, поступках.
Люблю все складене
На чистім стелажі,
Люблю надію
Бачити в онуках.
 
Люблю кохання
Ніжне і сумне,
Люблю втрачати
Й знаходити подію.
Люблю я слово
Сильне і м’яке,
Люблю все те –
У чому я горіти
Вмію.
26.12.2016р.
 
ПО СТЕЖКАХ РОЗЛУКИ
 
Де мої сніги, 
Де мої дощі,
Щоб відмити тугу,
Залишену тобою.
Розірвися, небо,
Плачте, міражі.
Як надалі жити,
Справитись з собою?
День пустий, самотній.
Тиша дошкуляє.
Стугоніння серця
Крається на шмаття.
Надвечір’я палить
День, що догоряє.
Затихає в серці 
Втомлене багаття.
На пустій стежинці
Ще тебе шукаю.
Знаю, лише з часом
Тугу відболю.
Знаю про це, знаю,
А тебе шукаю.
Те, що було вчора,
До сих пір люблю.
Каюсь й ненавиджу,
Плачу і сміюся,
В небо поглядаю – 
Там свічки горять.
На колінах, Боже,
Я стою й молюся,
По стежках розлуки
Журавлі летять.
30.11.2016р
 
ОСТАННІ КАПЛІ ЛІТА
 
Міліє ніч.
У барабанах вітер.
Безсоння у тернисті
Ховається круги.
Покинута пітьма,
Немовби чорний светр,
Закрила від очей
Осінні береги.
У сивині сорочки
Купаються події,
Клекочуть лихоліттям
Несходжені стежки.
Не знаю ще куди
Ведуть мене надії,
Та на помості часу
З’явилися дірки.
Лягає під ногами
Десь зашкарубла осінь.
Останні каплі літа
Торгуються в зими.
Ожинові колючки
Заплутались у корінь,
З небес знімає осінь
Зимові килими.
28.09.2016р.
Микола РАДИЦЯ,
м.Нетішин