Мамі. Юлія Мосієць

Мамі. Юлія Мосієць
МАМІ
(Мосієць Ніні Дмитрівні)
 
Я б до твоїх ніг поклала всі 
дарунки світу,
Позривала зорі і встелила б ними 
шлях,
Ти не плач, рідненька, що між 
нами відстань,
Ти в моєму серці, а я, знаю, в снах.
 
Йдуть нечутно роки, а ти все 
гарніша,
Сивина не вкрила руді довгі коси,
Дивляться з любов’ю сірі рідні 
очі,
А твої кровинки зовсім вже 
дорослі.
 
Не сумуй, матусю, не зломлять 
незгоди,
Не підкосить вітер, не зурочать люди,
Нас у світі троє, три рідних 
сердечка,
Бог оберігати вас за мене буде!
 
 ***
Непомітна тінь
Батько
Одиноких
Грішників
Цілує
Енну кількість разів,
Людяність знаходить в камінні,
Юродивих обіймає за плечі,
Біль ділить на двоє,
Одиноких веде за руку.
Він біля тебе – озирнись!
 
***
Співав на площі одинокий 
трубадур,
Не восхваляв царя, не бив йому поклони.
Співа про те, що, зрештою, час змін прийде
І відпадуть всі давні забобони.
 
І, зійде сонце в мить таку.
Нарешті зійде – після цих століть пітьми,
Спадуть кайдани, зітруться душі кордони,
Знов будуть люди, як колись – людьми.
 
І буде править батько 
справедливий,
Не править, а скоріше 
наставляти.
Все зникне зло із нашої 
планети,
Навчаться знову люди всі кохати.
 
На гратах розцвітуть троянди.
Брехня – і слово й зміст, –
кануть в літа.
Не буде більше війн, не піде брат на брата.
Душі цінитись стане красота.
 
Отак співав на площів 
трубадур.
Кати лихі царя його не зачіпали,
Бо правди паростки й крізь 
цеглу проростуть.
Я вірю – щастя знову буде з нами!
 
ДВУЛИКІСТЬ
 
Коли він помер – над могилою ридали
І несли вінки, оздоблені золотом.
А при житті говорили: «Невдаха!
Він нічого не вміє, живе 
порожньо».
 
Юлія МОСІЄЦЬ,
м.Полтава