Микола РАДИЦЯ. СЬОГОДЕННЯ

Микола РАДИЦЯ. СЬОГОДЕННЯ
СЬОГОДЕННЯ
 
І плач, і голосіння обшарпують
проблеми.
Здаватись, чи пручатись – делема є
одвічна.
Знеболеність в подушках ховається від сцени,
І в глибині у жилах зганяєш
протиріччя.
 
Переступання долі в заручинах з
пітьмою,
Приреченість чіплятись на
заржавілий гак,
Себе все забираєш з жертовністю
з собою.
Лиш жаль, що в зрілих зернах
Так гірко плаче мак.
 
Кропива ноги жалить, у пухирі
зливає,
Щипає наодинці забите відчуття..
У чорноті багаття у вуглях догоряє
І в сутінки без ранку затоптує
життя. 
03.05.2018р.
 
Я ЗІЗНАЮСЬ ТОБІ
 
...Як я скажу,
Що без тебе
Ранкове проміння
Не хоче зігріти,
Що постіль холодна
Вчепилась за мене, 
І вітер в вікні
Починає скулити.
Що ночі боюся,
Де тиша чатує,
Що поруч без тебе
Ніщо не вартує.  
 
Я зізнаюсь тобі,
Що зірок є багато.
А моя – то є ти,
Як чеснота, як свято.
І топлю я в собі
Чорні хмари бурана,
Не лишай ти мене,
Коли плачуть
Ще рани.
 
Коли чисті джерела
Життя освящають,
А співи пташині
Ще лиха не знають.
І серце вразливе
Ще зради не знає,
Так щиро і ніжно
Тебе ще кохає.
24.04.2018 р.
 
 
***
Я лежу на межі,
Де застукав світанок,
І хапаю, мов вперше,
Величну цю свіжість.
Біля мене в траву
Опустився серпанок
І спиває з роси
Незабудчину ніжність.
 
Десь потіють на склі
Квартирні розваги,
Хтось в стіні цегляній
Себе вмурував.
А природа благає,
Чекає уваги...
Той бідний повічно,
Хто її не пізнав.
22.04.2018 р.
 
 
***
Замовкли парти,
Зошити лежать,
Ручки списались, –
Кинуті в самотність.
А за вікном
Каштани шелестять...
В щоденник мрій
Записується повість.
 
Стежки шкільні
Тортують дивину,
Початок витоків
Своєї річки.
Як жаль, зі школи
Я уже іду,
На згадку взяв
Із дзвоника дві стрічки.
 
В останній раз
Заходжу тихо в клас
І вперше я
Прощаюся з собою.
Мене чекають
Інші дні і час,
Себе я часточку
Лишаю тут, з тобою.
 
Лунає бал,
Збирається буття,
В комок надій,
У поспіхах дорога.
В щоденнику мрій
Підпишеться життя,
Де вся любов,
Пошана і тривога.
15.05.2018 р.
 
***
Я відшукаю... ти мене чекай.
Віддай весні всі ніжності пробуди,
Знеболені й потріскані всі губи,
Кваси з беріз із цурками спивай.
 
Я відшукаю в снах порозовілих,
Скупаюсь в чарах, твоєму джерелі.
Нап’юсь медів з черешень спілих,
Знайду тебе... й спалю в собі.
20.04.2018р.
 
***
Ну хто тебе просив являтись
У спорожнілі витоки мої?..
В відлунні туги відізватись,
Стоптавши трави чималі.
 
Тернові вінці поміняти,
Прийди в подол до мого сну.
Мовчати, плакати, чекати,
Відчувши нібито вину.
 
В туманах щось на дотик брати,
В пилу горіти, без води.
Що не губив – його шукати,
Лишати згублені сліди.
 
Ну хто тебе просив являтись,
Чіплятись в прохолоду жнив,
Вертатись в юність і кохатись,
Коли готаву покосив.
14.05.2018р.
Микола РАДИЦЯ