МОНОЛОГ УКРАЇНИ. Руслана Дудич

МОНОЛОГ УКРАЇНИ. Руслана Дудич
МОНОЛОГ УКРАЇНИ
 
Мене катують, б’ють, вмивають 
кров’ю,
А мої діти гинуть на очах...
Допоможіть... і огорніть любов’ю
Та підніміть у небо гордий стяг!
 
Будьте сміливі завжди і усюди,
За мир і єдність Господа моліть,
Прошу, тримайтеся вкраїнські 
люди,
Заради мене праведно живіть!
 
Не дайте ворогу мене карати,
Боріться як Шевченко заповів,
Любіть мене... я ж ваша мати,
А неньку шанувати Бог велів...
 
Порвіть важкі кайдани й ланцюги,
Що аж до крові протирають руки,
Бо їх давно заклали вороги,
Щоб приректи мене на вічні муки!
 
Тож не здавайтеся... я вірю прийде час,
Який давно пророк нам віщував
І збудуться слова, які Тарас
У «Кобзарі» своєму записав...
 
УКРАЇНО МОЯ!
 
Україно моя, ти велична сьогодні,
Сотні твоїх синів прибули на 
Майдан,
Щоб поринути в бій, наче в сиву 
безодню
І зірвати ланцюг заржавілих 
кайдан!
Україно моя, подивись на столицю,
На замріяний Київ, що палає в 
огні,
Сотня світлих сердець у бою 
заіскриться
Проти тих, хто прийшов, щоб 
служить сатані!
 
ДО ТРИДЦЯТИЛІТТЯ ОБ’ЯВЛЕННЯ БОЖОЇ МАТЕРІ У ГРУШЕВІ
 
Це був травневий теплий світлий 
день,
Пташки співали, серце веселилось,
«Велике диво!» – чути від людей,
Свята Марія в храмі об’явилась.
 
Зійшла з небес до нашого села,
Стоїть на ґанку і голубить Сина,
Господню звістку Діва принесла,
Для всього світу радісна новина.
 
Буяє травень зеленню дібров,
Весняне сонце сипле позолоту,
Під Твій, Маріє, падаєм Покров,
Лиш відвертай нещастя і скорботу.
 
Дозволь напитись нам із джерела,
Омий гріхи, очисти наші душі,
Хай чує світ! Марія Пресвята
У славі об’явилася у Грушів.
 
КАЗКОВЕ МІСТЕЧКО
 
За тридев’ять земель, недалечко,
Де щоденно нова дивина,
Розквітає Казкове містечко,
Тут чекають на вас, дітвора.
 
У палаці краси неземної,
Серед лісу столітніх дубів
Проживають казкові герої
Із минулих далеких часів.
 
Ось назустріч Лисичка-сестричка,
Вовчик-братик за нею услід,
Вони, мабуть, спішать в рукавичку,
Загубив її вчора тут дід.
 
На узліссі хатина, а в ній
На утіху собі і забаву
Знову Баба Яга і Кощій
Свою «темну» замислюють справу.
 
Десь бабуся спекла колобка,
Дід радіє яйцю золотому,
Біля ставу матуся гука,
Щоб Телесик вертався додому.
 
А у лісі глибоко-глибоко,
Серед гір, на крутому горбку,
В гирлі чистої річки потоку
Дивні Мавки кружляють в танку.
 
Тут по небі літає Жар-птиця
Навздогін прохолодним вітрам,
А Мюнхаузен свої небилиці
Вже укотре розказує нам.
 
І царює Дитинство бузкове,
Повно радості, сміху, добра,
Завітайте у місто Казкове,
Тут чекають на вас, дітвора!
 
ВЕЧІРНЯ БАЛАДА
 
Засуває вечір занавісу дня,
Золотисте сонце вклалося на гірці,
Срібноликий місяць осідлав коня,
Пісню-колисанку грає на сопілці.
Я люблю цей вечір літній і п’янкий,
Край старого саду шелестять 
тополі,
Тихо-тихо всюди... вітерець 
легкий
Ніжно сни дитячі колиха поволі.
Зникло все навколо, тільки 
пліч-о-пліч
Мерехтливі зорі світять над 
землею,
Темною вуаллю опустилась ніч
І накрила Всесвіт хусткою своєю.
Руслана ДУДИЧ,
м.Дрогобич