НОВА ЛІТЕРАТУРА. Микола ІСТИН

НОВА ЛІТЕРАТУРА. Микола ІСТИН
Вибране з книги «Некстмодернізм постМАЙДАНівського 
паралельноАТОвського періоду»
 
 
НОВА ЛІТЕРАТУРА
 
Нова література має народжуватися
мов крик немовляти,
дорости, як до планет іншого життя, надписати,
перепродовжити культуру народу.
Порівняно як люди
в природи 
неповторні, так твори –
не повтори.
Подібно шаблям
що поле бою ракетам залишили,
так само літературу, на марші,
треба переозброювати 
надсучасними віршами.
Тому, некстмодерністські презентації
не очікують на неосмислені овації.
І не нагадують похорони поезії,
чи поминки прози,
увінчані лаврами 
наче вінками,
на законсервованому некрополі літератури.
Біля якого вдова у траурі,
звати яку – пані політика,
сварлива, і легковажна,
з плачами вічними
за бідами українськими.
В товаристві сліпих фанатиків 
ідейних могильників.
А я прихильник літератури живої,
велично-доброї,
філософсько-феєричної.
яка не допускає розбрату,
і немає людське життя за оплату.
І мої вірші 
по-некстмодерністськи –
це формули вільнолюбивої етики,
і безпосереднього
сприйняття Бога,
вони є свободою особистості
в суспільстві, в гармонії толерантності,
і космосом відкриттів в собі,
як відчинені двері
до ідейного ядра першооснов,
і будівельного матеріалу обнов.
І їхні новини 
про новизну 
проявів першочергового,
в наступних винаходах 
художнього,
збагатять людину
подальшими побудовами душі,
і розширять Україну
відкриттями, де інші 
землі і небеса…
Котрі окреслять
талановиті конструктори слова,
і, як успішні сміливці літературної обнови,
реалізують формулу людського некст-поступу
в кодах ідей Всесвітнього тексту.
 
ВІКНА В ІНШЕ
 
Колись мені приснилися зорі,
які переміщувалися по небу
і складалися в слова та речення,
а ще вони утворювали дивні геометричні символи...
Але небо писало і креслило лише те
що вважало за потрібне...
А я хотів спитати за майбутнє
(бо деяким щось передбачав Мессінг,
підказувала Ванга,
а я мусів блукати багатьма 
шляхами,
щоб знайти та прокласти свій...)
І тоді, уві сні, до мене таки завітала Ванга,
вона з’явилася в моїй кімнаті,
я розумів що зараз можу 
розпитати її про майбутнє,
але, так і не наважився,
щоб жодним чином не обмежити свою свободу,
лише Ванга звернула увагу на кішку
яка вертілася поряд,
мовляв: «Кішка в тебе така...»
І з часом, наяву, стався дивний випадок
пов’язаний з нею:
я вийшов з дому
і пішов вулицею,
за мною побігла моя кішка
(так як бігають за господарями їхні собаки).
Я став відганяти кішку 
щоб йшла додому,
та на кілька метрів поверталася, 
а далі знову бігла за мною, 
нявкаючи на всю вулицю, 
на що оглядалися перехожі,
і я мусів повернутися додому з кішкою,
(може кішка відчула –
що в той момент мені не треба було йти...)
вдома вона посиділа в мене на колінах,
і заспокоїлася,
лиш тоді я пішов.
Певно все це було не випадково?
А ще, колись, мені приснився мій покійний брат,
він стояв біля хати,
я здивовано спитав його: 
«О, Петро, що ти тут робиш !?»,
а він відповів :
«Мене за татом прислали»,
я прокинувся,
тато хворий лежав в ліжку,
був ранок (і вже було зрозуміло що треба готуватися до похорону),
до вечора батько помер.
А якось приснилося що з під могильної плити
вилазить якийсь мужик,
простакуватий такий,
попросив закурити,
ну, думаю, – зараз його розпитаю 
що і як там в загробному світі,
але встиг задати йому тільки одне запитання :
«Як там на тому світі ?»,
і перед тим як сон згас мов екран телевізора,
мужик встиг відповісти :
«Яке тут, таке і там».
Я зрозумів що сновидіння –
це дивовижні вікна в інше,
і зможу багато довідатися з них,
але, коли, якось, побачив там таке
що зовсім не стосувалося ні мене 
ні нашого світу,
зрозумів, що не варто.
Бо що треба –  і так підкажуть...
А мені як письменнику
хочеться не розгадувати чужі таємниці
з інших світів,
а писати власний світ
і творити наступні...
Микола ІСТИН