ОБПАЛЕНІ КРИЛА.Зоряна ЛЕШКО

ОБПАЛЕНІ КРИЛА.Зоряна ЛЕШКО
ОБПАЛЕНІ КРИЛА
 
чи зможуть літати?
чи згояться рани?
забудеться біль?
Покинута птаха
навчиться страждати
і голос, і погляд,
і докір німий.
Загояться рани,
забудуться болі,
падіння...
падіння...
падіння...
... політ...
Покинута птаха
не вернеться
в зграю.
Немає обмежень,
під крилами –
Світ.
 
***
Дозволь мені трішки сп’яніти,
на вечір забути про світ
і леготом теплим обвити
твій стан, твої руки, живіт...
напитися вуст до нестями,
втонути в обіймах міцних...
тобою вмирати і знов відродитись,
тобою сховатись від всіх.
Дозволь мені просто любити,
струсивши умовностей пил,
віддати, прийняти, кричати, леліти
і жаром і льодом до тебе іти.
Нехай буде солодко, гірко,
пекуче,
нехай буде боляче й легко, мов сон,
нехай буде все, лише бути твоєю,
щоб дихати, бачити, йти в унісон.
Люби мене, наче востаннє,
цілуй мене вітром пустель...
без тебе зітлію, жариною стану,
з тобою я сильна, я можу усе.
 
***
Маленькою, сірою пташкою
впаду у твої долоні, лиш...
подарувавши в них захист
не перетвори сховок на клітку,
не стискай, не обмежуй, не зрань...
просто тримай мене...
 
КОЛИ МУШУ СПАТИ САМА
 
Коли мушу спати сама, мені холодно. Навіть влітку. Тоді знімаю зі спинки крісла твою сорочку й одягаю. Закутуюсь у неї.
Сорочка ледь вловимо пахне тобою – запах шкіри, парфуму і тютюну – твій неповторний аромат. Закриваю очі й уявляю… бачу… відчуваю… люблю…
…люблю засинати у твоїх обіймах, зігріватись жаром твого тіла, мружитись відчуттям захищеності…
…люблю тебе…
Тихий шепіт і слова розтікаються звуками мені під шкіру, котяться жаринками аж до кінчиків пальців… ледь тремчу, мов дитина, яку цілують за вушком і від того лоскітно, добре, ніжно…
…ніжно обіймаєш мене… трохи сильніше… ще сильніше… миттєвий порив і обійми знов легкі та ніжні. А я? А мені хочеться відчути твою силу знов, відчувати її безкінечно, розчинитись у ній… тільки так я можу бути собою, відчувати уповні… творити наш світ…
Люблю в тобі усе – очі, усмішку, руки, непересічний розум… впертість, непоступливість… пристрасність, сміх, голос…
Для тебе сміюсь…
і через тебе плачу…
з тобою літаю…
без тебе задихаюсь…
Навіть коли болить – люблю.
Може саме тому, коли мушу спати сама, мені холодно. Навіть влітку.
Зоряна ЛЕШКО