Образ матері.Руслана Дудич

Образ матері.Руслана Дудич
ОБРАЗ МАТЕРІ
 
Мамині очі, мов небо блакитні,
Ніжно й суворо на нас поглядають,
Мамині руки, ласкаві і рідні,
Діток малих до грудей 
пригортають.
 
Мамине слово – це мудрість 
народу,
Досвід і сила прожитих років,
Мамина пісня – це подих природи,
Радість безмежна для всіх малюків.
 
Мамине серце таке незвичайне,
Не розказати про це на словах,
Жоден поет не знайшов тої тайни,
Щоб описати його у віршах.
 
Мамина посмішка – посмішка 
неба,
Кригу ламає, розтоплює лід,
Ось усміхнеться матуся до тебе –
Знову побачиш як зміниться світ.
 
Мамина казка – дорога у диво,
Де нас чекають замріяні сни,
Погляд матусі – це радості нива,
Пролісок чистий, перлина весни.
 
Любов материнська ніколи не з
гасне,
Наче вогонь, палає в серцях,
Слово «матуся» величне й 
прекрасне,
Вгамовує біль і розвіює страх.
 
 
НАСТАНЕ ЧАС – ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА
 
Настане час – закінчиться війна,
Повернуться додому всі солдати
І буде мир, і буде тишина,
І обійме синочка свого мати.
 
Настане час – окопи заростуть,
Холодний дощ від крові їх умиє,
Крізь сіру землю квіти проростуть
І разом з ними проросте надія.
 
Настане час – прийде той світлий день
І зійде з неба Благодать від Бога,
Під гамір сміху, радості, пісень
Ми скажемо велично «Перемога».
 
Настане час – і та козацька кров
Бурхливим морем потече по 
жилах,
І закипить невпинним джерелом,
Щоб освіжити прадідівську силу.
 
Настане час – закінчиться війна,
Взлетить у небо пісня солов’їна
І буде мир, і буде тишина,
І всі промовлять «Слава Україні!»
 
ГОЛГОФА
 
Була Голгофа і вінок терновий,
Штовхали, били і лилася кров,
Народе грішний, зміє стоголовий,
Ну чим же відплатив ти за любов?
 
Мотузку в руки, хрест дали на 
спину,
Дзвенять кайдани... регіт 
голосний,
Лише здаля кричала жінка: «Сину!
Ану озвися! Мертвий чи живий?»
 
І Вероніка хустку подавала,
І плакали дівчата молоді,
Такий вже час, така пора настала,
Що Бога розпинали на Землі.
 
Гострезний цвях... пробито наскрізь руки,
Напій із оцту дайте, щоб попив,
Терпи сьогодні, Сину Божий, муки
За все добро, яке ти наробив.
 
Ну ось помер. Звершилося. Все чесно.
Пішли всі геть, бо вечір наступав.
Минуть три дні і Він таки 
воскресне
Спасти народ, який Його розп’яв.
 
КРИК ДУШІ
 
Скажіть, як жити у жорстокім 
світі,
Де виганяють Бога із сердець,
Де люди, наче змії підігріті,
Ісусу власноруч плетуть вінець?
 
Скажіть, де правду ту шукати,
Куди сховатися від заздрощів і зла,
Чого ще можна від людей чекати,
В яких у серці зло і сатана?
 
І що робити? Що тепер робити?
Як жити далі в той проклятий час?
... Бог вчив любити, 
Він просив любити,
Він помирав, страждаючи, за нас...
 
А ми невдячні...  люди 
схаменіться!!!
Моя душа не терпить цього зла...
 
Лиш помоліться, просто 
помоліться,
Нехай від вас відступить сатана.
 
Прости Ісусе... Господи прости...
Бо розум наш не може осяйнути,
Що щастя - Ти, 
найбільший скарб – це Ти,
А ми лише дурні, невірні люди...
Руслана ДУДИЧ