ПЛАЧУТЬ НЕБЕСА. Микола РАДИЦЯ

ПЛАЧУТЬ НЕБЕСА. Микола РАДИЦЯ
ПЛАЧУТЬ НЕБЕСА
 
Десь за горами
плачуть небеса,
Із витоків дощу
втікає прохолода,
Горять гріхи
у свічці вівтаря,
і ночі темрява
підперла небозвода.
За рамами вікна –
чужі мчать силуети,
Задумане ось-ось
і зірветься у прірву.
І душить туга.
Й запитання: «Де ти?»… –
Загублена давно,
Ще у юнацьку зливу.
Ти десь живеш..
Мабуть, сім’я…
Голосить вечір
в мене на колінах.
Як жаль, що ти
сьогодні не моя,
І в інших десь
лишаєшся обіймах.
І до сих пір
все плачуть небеса.
І з ними я
збираю в серці болі.
З юнацьких літ
чекаю чудеса,
Щоб звести ще
не звінчані дві долі.
12.12.2018р.
 
КРОВАВИТЬ ДЕНЬ
 
Кровавить день
і за горбки сідає.
Стікає ніч
через поріг до хати,
Із лоба втому
мовчки витирає,
Тихцем під ліжко
залізає спати.
Всі шелести за день
спиває тиша,
В колисці батьківській
під бальком засинає,
Голосить в кошику
прокинувшись німота,
І день, і ніч
навпіл ламає.
Кровавий день
і царство темноти.
Й межа між ними
вперлася у ранок.
Не дай нам, Боже,
згубити чи знайти,
Без чого ми
не знайдемо світанок.
24.01.2019р.
 
НА КРАЮ ДУШІ
 
Горять в вогні
зажури і надії,
Моя душа,
мов павутинка рветься.
В кутку кричать
думки зітлілі,
Прожитий час
ніяк не повернеться.
Не відпускайте тих,
за ким душа заплаче,
Хто спущений з небес
лише для Вас.
Всі думи відганяйте,
що думають інакше. –
У подивах любові –
завжди лунає вальс.
Не відпускай Ти того,
за ким жаліти будеш,
І з ким лише удвох
клялись у вівтарі.
У юності чужі
помилки судиш,
А в старості завжди
Свої… свої… свої!
І ллють дощі
на мозолі прохожих,
Калина відцвіла
і без ягід стоїть.
Живу в Тобі,
в молитвах Божих,
Десь на краю душі
спустошених угідь.
20.12.2018р.
 
***
Життя – вокзал
по вічності мотає,
І стук коліс
всіх зустрічей й розлук.
Душа кричить,
в лице дощем жбурляє,
Переступивши біль
з-поміж мільйонів мук.
Знов осінь і дощі,
і витоки із болі,
Оголені, сором’язливі
обшарпані кущі.
На небі, крильми немочі,
загублені дві долі,
У сутінках розірвані
на чорнії плащі.
День плаче по Тобі,
і з вечором – я в смуті.
В розхристаних полях
проходжу віражі.
На двох кінцях кохання –
затиснутий у путі,
Із перевесел мрій
збираю міражі.
27.12.2018р.
Микола РАДИЦЯ,
м.Нетішин,
Хмельницька обл.