«Привіт. синочку, в нас сьогодні дощ!»

«Привіт. синочку, в нас сьогодні дощ!»

«Привіт. синочку, в нас сьогодні дощ!»
«Привіт, коханий, у нас сонце сяє…»
«Татусю! Я контрольну гарно написав!», - 
Це вітер сторінки листів покинутих гортає…

Лежать довкола згарища листи, - 
У спішці ці позиції солдати наші покидали…
«Чекаю… Рідний, скоро вдома будеш ти?» - 
У відповідь лунає лише скрип металу.

«Привіт, мій брате, привітай, я – волонтер!»
«Татусю, ми на фронт малюнки посилали!»
«Привіт, мій друже, я один із вас тепер!!»
«…а ми учора кров свою для вас здавали».

Шепочуть вітру ці слова покинуті листи,
І ніби сотні голосів у полі цім говорять…
Але солдат нема, вони, нажаль, пішли…
Лише слова листів гуляють у забутім полі…

Але вони прийдуть сюди! Вони іще прийдуть!
Не зможе землю цю у нас забрати ворог!
Неспалені листи їх з згарища зовуть:
«Вертайся, сину, з словом Перемога!»
24.04.2016
Світлана Пазиченко ©