ПУДРА ЗОЛОТА. Любов Шикман

ПУДРА ЗОЛОТА
 
Його слова були присипані пудрою золотою,
Я не шукала такого, я шукала 
іншого, з душею простою.
Його губи були на присмак, наче 
стигла вишня,
Я вже не кохана його, 
я тепер колишня.
 
Його очі дивовижні, що з розуму 
так зводили,
Стали пусті і порожні, 
вже не мають сили.
Його руки, такі рідні, що до серця 
пригортали,
Вони тепер не для мене, дуже важкі 
стали.
 
Поцілунки його щирі, на смак 
винограду,
Більше мене не цілуює, бо повірив в зраду.
Його серце, що кохало, вже займає 
інша,
Я не можу зрозуміти, чим за неї 
гірша?
 
Скільки таких, що кохали, вірили в 
кохання,
Наче пудра із золота, всі його 
зізнання.
Час дмухнув неначе вітер, 
розлетілась пудра,
Не такий вже він хороший, 
він простий зануда.
 
Бережіть себе коханих, і не вірте в 
чудо,
Краща на смак гірка правда, ніж з 
золота пудра.
Той хто поруч має бути, хто й 
справді кохає,
Той пудрою із золота, слів не 
приправляє.
 
 
АКОРДИ МОЇХ СНІВ
 
Вигравала чудо-скрипка у його 
руках,
Аж здригались в небі зорі, падали 
в пітьму.
Він збирав найкращі ноти, всі у 
моїх снах,
А я ніби, не помітно, снилася йому.
 
Знову грала мені скрипка, 
і вкладала спати,
Я акорди підбирала, наче на яву.
Я була ще зовсім юна, вчилася 
кохати
А тепер лише для нього, все життя 
живу.
 
Розбудила мене скрипка рано на 
світанку,
Як зазвучав її голос, стихли солов’ї.
І акорди, раннім дощем, билися по 
ганку,
А я вчила знов співати, батьківські 
пісні.
 
Я збирала сльози чисті, наче 
діаманти
Як скрипаль заводив пісню, тиху і 
сумну.
Де на світі не зуміла я добитись 
правди,
Тоді завжди за собою бачила вину.
 
Запитав скрипаль у мене знов нові 
акорди,
Тільки серце вже мовчало і не було 
снів.
Я змогла усе віддати, крім своєї 
вроди
Та срипаль на свої стежці , іншу вже 
зустрів...
 
 
КЛІТКА ЗОЛОТА
 
Не тримай мене у клітці золотій,
Я не хочу більше у ній жити,
Бо не можу того розлюбити,
Хто назавжди поселився у душі 
моїй.
 
Не старайся все купить за гроші,
А тим більше мої почуття,
Він дорожчий, за все моє життя,
Я не хочу жити у клітці порожній.
 
Ти скував мені із золота кохання,
Щоб співала, наче в клітці, пташка,
Та його мені, дорожча була ласка,
А з тобою марні сподівання.
 
І квітками ти мене не засипай,
Бо до серця милі квіти польові,
А твої неначе не живі,
Ти мене скоріше відпускай.
 
Хай я полечу кудись назавжди,
А те золото ти кумусь продай,
І ті гроші убогим роздай,
Щоб усі в житті шукали правди.
 
 
А я знаєш, більш не повернуся,
Бо життя немає без кохання,
Кожен день лише одні страждання,
Я без нього, навіть дихати боюся.
 
 
ЧЕРВОНЕ, ТО ЛЮБОВ
 
Мене з дитинства, вчили розуміти, Червоний колір, то завжди любов.
Як Вас кохають, то несуть червоні квіти,
Тому у венах, тече червона кров.
 
Червона сукня, кожній дамі личить,
Незміг устояти, ще жоден чоловік.
Як Вас кохають, то Вас заміж 
кличуть,
І цілий світ, кладуть тоді до ніг.
 
Червоні губи, ніч для поцілунків,
Слова шалені, сказані для Вас.
І ціле море, найкращих подарунків,
Як Вас кохають, зроблять все для 
Вас
 
Червоний колір, є символом 
любові,
Що від народження, живе 
в нашихсерцях.
Коли ми разом, дні такі чудові,
Коли в розлуці, сльози на очах.
 
Червону сукню, хочу одягнути,
Бо так давно, на Нього вже чекаю.
Для Нього зможу, світ весь 
обернути,
Він все моє, бо я Його КОХАЮ!
Любов ШИКМАН,
м. Верховина 
Івано -Франківська обл.