РАСПАХНУ ЗАНАВЕСКИ НА ОКНАХ. Яна Бурмістр

РАСПАХНУ ЗАНАВЕСКИ НА ОКНАХ. Яна Бурмістр
РАСПАХНУ ЗАНАВЕСКИ НА ОКНАХ
 
Распахну занавески на окнах
И впущу в дом весну, без границ,
Там, где бабочки греют на стёклах 
Свои крылья под пение птиц.
 
Там под солнечным светом
парящим
Возвращаются в порт корабли,
И цветы расцветают изящно 
От восхода до ранней зари.
 
И наполненный миг каждый 
счастьем
Открывает нам части свои.
Там становится всё настоящим
От лучистой и чистой любви.
 
ВЕСНА
 
Стучит весна в моё окошко,
И мне сегодня не до сна,
Одену платьице в горошек,
Пройдусь по улице одна.
 
Вокруг весеннего веселья
Нет время грусти и тоски,
Поют зелёные деревья
Под ветер песенки свои.
 
На солнце весело играют,
Резвятся в лужах воробьи.
А в небе вновь кружатся стаи,
Домой вернулись журавли.
 
Всё оживает, расцветает,
Когда в душе живет весна,
И снег повсюду уже тает,
Земля проснулась ото сна.
 
БУЗКОВИЙ КРАЙ
 
Бузковий край – дитинства 
насолода,
Чарує кожен рік п’янким 
цвітінням,
Приваблює натхнення чиста 
врода,
Смакує теплим сонячним 
промінням.
 
Там вітерець мрійливий спочиває,
Бузкові квіти пестить обережно,
Мов у колисці деревця гойдає,
Та любить їх по своєму безмежно.
 
Чотири пелюстки в кожнім 
сердечку,
Та п’ятий віднайду я на бажання,
Щоб знову повернутись в те містечко,
Де вперше покохала та в останнє.
 
СЛУШАЙ СВОЁ 
СЕРДЦЕ
 
Слушай своё сердце и иди вперёд,
Кто в тебя не верит, тот и не 
поймёт.
На пути скользящем не подаст 
руки,
Ты не жди спасенья, со всех сил 
лети.
 
Поднимайся выше, никому не 
верь,
Открывай свободно новой жизни дверь,
Проходи преграды, гордо и легко,
И подняться сможешь очень 
высоко.
 
Никогда, в дороге не смотри назад,
Кто с тобою рядом, тот тебе и рад,
Настоящих, в жизни, познают в 
пути,
Только слушай сердце и вперёд 
иди!
 
 ВСТРЯХНИ СВОИ КРЫЛЬЯ 
 ОТ ПЫЛИ
 
Встряхни свои крылья от пыли,
Тебе ли о счастье не знать!?
Любовь не приемлет насилий,
Когда ты умеешь летать.
 
И пусть, что об этом забыли,
Сказав: «тебе это под стать».
Ты с гордостью помни о крыльях,
О том, что умеешь летать.
 
И даже, когда от бессилья
О счастье устанешь мечтать,
Ты знай, что с тобой твои крылья,
И верь, что умеешь летать.
 
 
КВІТЕНЬ 
 
В повітрі грайливо квітне
Яскраве, смугляве сонце,
Надворі вже майже квітень
Гойдає наш світ в долоньці.
 
І ми в нім маленькі діти
Чекаєм тепла шалено,
Скоріш щоб розквітли квіти
Й травичка росла зелена.
 
А сонечко ясно світить
Що все навкруги радіє.
Надворі вже майже квітень
На краще дає надію.
 
ДЛЯ МЕНЕ НЕМАЄ РІДНІШОГО КРАЮ
 
Де простори безхмарні віщують
нам долю,
Та прозорі річки омивають наш шлях –
Йде стежина, крізь поле, до рідного дому,
Там де сонечко зранку виходить в степах.
 
Розстелились там гори, ліса й 
полонини,
І мов ковдра зелена рясніє трава,
Біля хати, в кутку, розцвітає 
калина,
А під тином кусюча росте кропива.
 
Там безкрайнєє небо розсипало 
зорі,
Наче тисячі сонць, що спалахують вмить.
З-під каміння струмки протікають прозорі,
І водичка джерельна згори вниз біжить.
 
А зимою навколо все біло та сяє,
І мов сріблом малює мороз на 
вікні...
І для мене немає ріднішого краю,
Що до мене з’являється в теплому сні.
Яна БУРМІСТР, 
с. Шершенці