МОЛИСЯ, МАМО!
Старенька мати сина виглядала,
Єдиного синочка із війни,
До зустрічі хвилини рахувала
І Богу говорила молитви.
Та не судилось сину повернутись,
В один момент урвалося життя,
Нема до кого мамі пригорнутись,
Лежить в труні засмучене дитя.
І що тепер? Для кого мені жити?
І де б оту розраду віднайти?
Нема уже кого мені любити,
Нема за кого слати молитви.
Не треба, мамо, плакати, не треба,
Твій син – Герой і слави на віки,
На тебе він глядітиме із неба,
Для тебе він світитиме зірки.
Якщо тобі, матусю, стане гірко
Як сивий вечір землю обійме,
У синім небі запалає зірка –
Це твій синочок згадує тебе.
Молись за нього, мамо,
щохвилини,
Молись за себе й інших матерів,
Нехай настане мир для України,
Хай не вбивають люблячих синів.
НЕ ПАДАЙ ДУХОМ
Не падай духом що б там не було,
Крокуй вперед без страху і
вагання,
Надійся, мрій, твори добро
І не зважай на розпач і зітхання.
Не оглядайся... час не повернути,
А наперед в майбутнє не дивись,
Що має статись – нам не обминути
Й не зміниш те, що було вже
колись.
Не бійся плакати, не бійся
усміхатись,
Хоч і не раз ти зробиш помилки,
Це ж так природно людям
помилятись,
Бо досвід надають лише роки.
Тому живи! Живи – не сумнівайся
І будь собою, натовпом не стань,
Крокуй вперед – ніколи не
спиняйся,
Крокуй вперед без страху і вагань!
ЦЕ УКРАЇНА ТВОЯ
І МОЯ
Небо блакитне, барвисті гаї,
Сонце гаряче і щедра земля,
Степ неосяжний, трава навесні –
Це Україна твоя і моя.
Біла хатина, вишневі сади,
Райдуга в небі, зелені поля,
Сонячні ранки, ясні вечори –
Це Україна твоя і моя.
Море безкрає, величний Дніпро,
Грона калини і спів солов’я,
Люди, які всім дарують добро –
Це Україна твоя і моя.
Пісня народу і голос віків,
Друзі веселі і рідна сім’я,
Радість дорослих і сміх дітлахів –
Це Україна твоя і моя.
Місяць вечірній і зорі ясні,
Ріки прозорі, політ журавля,
Казка чарівна, веселі пісні –
Це Україна, це наша земля.
ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК
Куди б не повела життя дорога
І як би не крутилися шляхи,
Ми знову прийдемо до рідного
порога,
Де нас чекають люблячі батьки.
Тут пісню заспіває нам матуся,
Пригорне міцно тато до грудей,
Радіє дід, всміхається бабуся,
Голублячи й ласкаючи дітей.
Тут час минає легко й непомітно,
Завжди гарячий на столі обід,
І ще собачка підбіжить привітно,
Махаючи хвостом тобі услід.
Рідна хатина, наче вишиванка,
Красується велично на горбку,
Тут соловей співає ще від ранку,
Кружляють листям квіти у танку.
Куди б не повела життя дорога
І як би не крутилися шляхи,
Ми повертаємось до рідного
порога,
Як в рідний край вертаються
птахи.
ЛЮДИ, БУДЬТЕ ЛЮДЬМИ!
Люди, будьте людьми,
Бо життя має свої закони,
В протиріччі добра і пітьми
Все погане, як завжди, потоне.
Все твоє повернеться тобі,
Як неначе у грі з бумерангом,
Той, хто пнеться щоб бути вгорі,
Під найнижчим опиниться
рангом.
Задихнеться душа у імлі,
Якщо пити гріховну отруту,
Бо за наше життя на Землі
Понесемо належну покуту.
Кожна справа, хороша чи зла,
У велику нотується книгу,
А життя – справедливий суддя
Вже готує цікаву інтригу.
Білим птахом час пролітає –
Людство тоне у хвилі брудній,
Той, хто іншому яму копає,
Безперечно опиниться в ній.
І глядівши вперед у майбутнє,
Ми даремно марнуємо час,
Бо чи в свято нам жити чи в будні –
Це залежить тільки від нас.
Руслана ДУДИЧ