Соломія ПЕТРИК. КИСЕНЬ ДЛЯ ЖИТТЯ

Соломія ПЕТРИК. КИСЕНЬ ДЛЯ ЖИТТЯ
КИСЕНЬ ДЛЯ ЖИТТЯ
 
Гарячий чай, новенька книжка,
Тепленький коц і ти одна.
«Самотність», – скаже хтось 
назустріч.
«Свобода», – скажу вам це я.
 
Любити можна рідних, близьких,
На спілкування виділяти час.
Та от читання наодинці
Для мене – наче кисень для життя.
 
Увесь цей намір, рух суспільний
Багато забирає сил у нас.
І як же все таки важливо
На сторінках релаксувати просто 
так.
 
ДУШЕВНІ ДІАЛОГИ
 
Мовчи... ні слова більше.
Нікому всеодно не зрозуміти,
Той вирій почуттів пролитих
Та затемнивших все на світі.
 
Ти зрозумієш все пізніше,
Коли притихнуть в серці рани.
Тоді й вже вдасться оцінити 
Усе, що сталося між вами.
 
Ніколи, чуєш, не потрібно,
Одразу сердитись й страждати.
Бо інколи проста розмова –
Багато парі може дати.
 
Я не про крики й суперечки,
А про душевні діалоги.
Де зможеш ти почути серцем,
Що серце іншого говорить!
 
 
ДУША ВІДНОВИЛАСЬ
 
Ось так захотілось побути у тиші,
В самотності власних глибоких 
думок.
Це зовсім не значить, що все так 
трагічно:
Душі просто треба «повітря» 
ковток.
 
Осінніми днями буває непросто.
Усе стає дуже сумним за вікном.
Тоді від печалі рятує нас чашка
Гарячого чаю чи кави з молоком.
 
І серце одразу стає трохи теплішим, 
Зникають і з нього сумні всі думки.
І все, що сприймалося щойно
панічно, 
Здається, не є вже таким головним.
Ось так захотілось побути у тиші, 
В самотності власних глибоких 
думок.
І справді, не було усе так трагічно:
Душа відновилась, зробивши 
ковток...
 
 
РОЗТОПТАНІ КВІТИ
 
Це були, жаль, слова на вітер.
Наче зірвані з птаха крила.
Та були вони ніжні мов квіти,
Хоч, розтоптані все ж залишились.
 
В серці знову відкрились рани.
Чи від крил отих обірваних?
Чи від запаху квітів зів’ялих?
Обіцянок пустих та лукавих.
 
І болітимуть, ніде правди тут діти,
Серцю довго прийдеться гоїтись.
Та все ж вірити треба й любити
І слова щиро лиш говорити!
 
 
ЗВУЧАННЯ ДОТИКУ
 
Я стану для тебе піснею,
Такою ніжною-ніжною.
В пам’яті твоїй залишуся
Мелодією ліричною.
Серця твого торкатимусь
Кожною високою нотою.
Душу твою цілуватиму 
Звучанням дотику...
 
РЕЛАКСАЦІЯ ДУШІ
 
Що для вас затишок? (Заплющіть очі і подумайте).
Хоч всі по-різному можуть описати це слово та насправді, головне те, що кожен з нас відчув, почувши його. Я зараз про теплий потік всередині нас, який огортає все тіло та розкриває потаємні скрині душі, в яких сховані найсокровенніші спогади. 
Тепер варто на кілька хвилин заплющити очі і дати можливість цій хвилі ніжності накрити вас з головою. Що саме ви пригадали? Про що найперше подумали? Відчули ностальгію, сум чи радість?
А тепер маленька настанова: саме ті моменти, що виплеснулись із вашого серця і є тим найважливішим, заради чого потрібно жити. Тому давайте створювати свої затишні спогади вже сьогодні, щоб у наших серцях завжди було озеро з теплими хвилями, в яке можна окунутись, ховаючись від сірої буденності!!!
Соломія ПЕТРИК