СТОЮ, НЕНАЧЕ ВПЛЕТЕНИЙ У КОЛО. Микола РОМАНЮК

СТОЮ, НЕНАЧЕ ВПЛЕТЕНИЙ У КОЛО. Микола РОМАНЮК
***
Стою, неначе вплетений у коло,
І наді мною тисячі сторіч,
Вогні жертовні, ідоли, ікони,
Різдвяна і Купальська темна ніч,
 
І я один між снігу і віночків,
І я один між спротивом стою,
Вдивляюся землі моїй у очі,
Даю – беру, беру і віддаю,
 
І скільки ще мені під мікроскопом,
Шукати правди вкотре в темну ніч,
Стою неначе вплетений у коло,
І наді мною тисячі сторіч…
 
***
Я заходжу в твій храм, лиш у
зміннім взутті,
Мої видихи й вдохи, немов
мерехтіння свічок,
Я такої, як ти, ще не бачив у своїм
житті,
Отакої мадонни, хоч бачив десятки
жінок,
 
І дзвіниця твоя, куполи твої й
вітражі,
Як мозаїка склались, в завітах
і молитвах,
Я заходжу в твій храм!Я на лінії!
Я на межі!
Грає солодко і ніжно орган…
Здається Бах…
 
***
І знов тобою торгаші встелили
землю й продають,
І люди як товар жиють,
Не знаю буть тобі, не буть,
Чи взагалі в тобі є суть?
Якщо ти є!Якщо я є!
То вже, мабуть…
Вже тридцять срібників несуть,
Цілують в щоку й тихо жеруть,
І як останні наїдяться, тоді тебе
і вознесуть,
А поки ляж й лежи покірно…
Ідуть торги…Торги ідуть…
 
***
Осінь мов алкоголь, листям
прилипла до рота,
Що в ній такого? Солодкий бурбон
чи вино?
Осінь тридцята, чи сорокова,
чи сота!
Чесно скажу, що мені уже все
одно…
Ранки не ті і тумани, дощі
й падолисти,
В чорному небі не те вороння
і круки,
Осінь оця, вже давно, не така як в
дитинстві,
Осінь без шуму заводу і буряків…
Осінь оця без проспекту життя
і каштанів,
Втомлена ритмом, без татр і гіркої
золи,
Осінь мов алкоголь, листям
прилипла багряним,
Що в ній такого?Лиш те, що колись
в ній жили…
 
***
Усі самураї твого косоокого
війська,
Зійшлися укотре, але не на Косовім
полі,
Й почалась січа, рубались з плеча
меніски,
Пробиті легені ревіли від дикого
болю,
Відходили душі і тіні до синього
неба,
І сонце смажило волю, неначе
кров’янку,
І ніколи було читати посмертні
треби,
Тягнули тіла додому жінки –
повстанки,
Спартанців не було там, ані
троянців, ні персів,
І бійня оця, лише хвора моя уява,
І може цей вірш, як і деякі зовсім
без сенсу,
А може і взагалі, не у віршах
справа…
 
***
І поки в тобі тліє палене вино,
І поки ще закуска не викрала
градус,
Говори, так неначе тобі все одно,
Говори зі мною!Говори саме
зараз…
Бо назавтра ти будеш не та,
з бодуна,
Твою хіть притамують гелікоптери,
І порожні три пляшки сухого вина,
Нагадають тобі лиш про мене…
Микола РОМАНЮК