Тетяна Прозорова.БЕЗ П’ЯТИ ХВИЛИН ВЕСНА

Тетяна Прозорова.БЕЗ П’ЯТИ ХВИЛИН ВЕСНА
БЕЗ П’ЯТИ ХВИЛИН ВЕСНА
 
- Котра година? Без п’яти хвилин весна.
- То що, зимі –кінець, як ти гадаєш?
- Я не гадаю, я це добре знаю - 
 Вона летить, чудесна, навісна!
- Невже й в війну теж завіта вона
Й зазеленіє все, як ти гадаєш?
- Я не гадаю, я це добре знаю -
Вона сюди прийшла вже, ніби в снах!
- Як далі буде  все, як ти гадаєш?
- Я не гадаю, я це добре знаю,
Як далі буде все, а буде все ось так:
Он пролісок, дивись, з воронки виріс
В морози, під обстрілами, дивак!
Он кошеня шубчину миє, мов на виріст, 
А  це, скажу тобі я, добрий знак.
- І в Україну мир прийде, як ти гадаєш?
Невже колись  все може бути  
добре  так?
- Я не гадаю, я це добре знаю -
Що, скільки б не знайшлось на нас вояк
І, скільки б не душили нашу 
неньку,
І, скільки б болю ніч не принесла,
Світанок все ж прийде й  до нас, рідненькі!
На Україну знов прийшла весна,
А значить – скоро згинуть наші воріженьки!
І все своє отримають сповна! 
 
СИНОВІ   УКРАЇНИ
 
Ти      не      боїшся     перешкод,
Ти з перших днів – де бій точиться.
Ти   всім  довів ,    що наш народ – 
Не   малороси , й    не дрібниці  .
І , скільки    б  підлості  й     біди 
Не  сипав  ворог у  дорогу , 
Ти      піднімаєшся     завжди
І йдеш , бо  віриш  в  Перемогу.
І   вся   Земля  і  вся   країна
Чекає , серденько , на тебе    
Мій брате , друже , вірний сину ,
Наш Воїн  , наша  сильна  скеле!
А очі твої  сині – сині...
Бездонні й чисті, як весняний вир...
А в тих очах – вся  наша Україна,
Яку так щиро  ти від ворога 
закрив.
 
***
А я тобі шепочу  уві  сні...
Прийди й розрадь думки мої сумні...
Прийди хоч на хвилинку, хоч на мить..
Бо за тобою так душа болить...
...А небо не зорями сипле, а 
«градами». 
Не можу заснути, лиш Бога молю...
А я тебе, рідний, щомиті згадую,
Чекаю на тебе і дуже люблю..
Я вірю так щиро в твою Перемогу
І в кожен твій день, що тебе 
захистить.
Ця віра – від куль тебе вкриє 
ворожих,
Чекаю, мій Ангеле – просто живим повернись!
А зараз - спочинь, є ще трішки хвилин до світанку..
Забудь на часинку про  все,що Війна принесла.
Я Тишу впущу і побуду з тобою до ранку,
Твій сон не турбую..щоб Доля тебе зберегла...
 
 
ПРОШУ 
СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА,
ЩОБ ПОВЕРНУВСЯ ТИ 
ЖИВИМ...
  
Прошу святого Валентина,
Щоб повернувся ти живим!
Молюсь за тебе, мов за сина,
Що став навіки дорогим...
 
Молюсь за тебе, мов за брата,
Й слова в нічну злітають вись,
Щоб не спіткали автомати 
Тебе.... молюсь, і ти молись...
 
І щоб не вкоротили «гради»
Тобі роки, моє життя,
Щоб не змогли ворожі гади
Знести тебе у небуття!
 
Молюсь за тебе відчайдушно,
Ти повернися на поріг!
А ти –десь в полі, непорушно,
Щоб ворог нас дістать не міг,
 
Несеш свою священну варту...
В окопі застигає ніч...
Ти точно знаєш, що це – варто!
І ті, хто поруч пліч-о-пліч.
 
Молюсь за тебе, побратиме,
Щоб повернувся ти живим!
І, знаєш....житиме країна,
Допоки ми з тобой не спим!
 
Хто знає, що значить – любити?
Хто знає, що значить чекати –
З війни, звідки вісті не йдуть?
Хто знає, що значить кохати  –
Де відповіді не ждуть?
 
Все бросиш, летиш, мов на крилах,
Почувши мобільника звук –
Ти плачеш, бо стримать несила
Ту, сильної жінки сльозу!
 
І погляд, невинний, дитячий –
З болючим питанням одним
«Як тато?» «Все добре» – не плачеш...
Крізь біль... – Берегиня ж ти їм!
 
«Все добре» ...так, саме так він
Сьогодні тобі написав!
Без слів непотрібних і зайвих –
Радієш...живий! і...згадав...
 
Хто знає, що значить кохати  –
Холодної ночі, тоді,
Коли гинуть наші солдати
Й молитися – Боже,не смій!
 
Не можеш його ти забрати,
Бо він – захисник! Ні і ні!
І очі ховаєш –он мати... 
Он дівчина в чорнім вбранні... 
 
Хто знає, що значить – любити,
Що значить – чекати з війни?
Коли хочеться просто – жити...
Тому, що коханий – живий!   
Тетяна ПРОЗОРОВА