ТВОЇ ВУСТА. Дарія ТИПЧУК

ТВОЇ ВУСТА. Дарія ТИПЧУК
*   *   *
Твої вуста... Із присмаком ванілі. 
Усмішку півмісяця цілую. 
Всі дотики... Знайомі й зрозумілі. 
Спрстерігаєш, як я реагую. 
 
В твоїх очах – весни зелене поле. 
У них тону і не шукаю краю. 
Не відпускай! Нікуди і ніколи. 
Міцніш тримай, відчувши, що тікаю. 
 
Гарячий подих... Погляд...
Завмираю... 
Кожна мить – в очікуванні дива... 
Жарптицею злітаю аж до раю!
Свідомість відключилась... 
Я щаслива! 
        
 *   *   *
Сховай мене від зими,
Захисти від поривів вітру,
Наче зірку, в долоні візьми
Тоді щастям в тобі розквітну!
 
У морози мене зігрівай,
Наче пуп’янок квітки, вустами.
Я з тобою піду аж за край!
А зима – в спину ножами...
 
Дай притулок мені у собі,
Не кажи, що з роками...
Адже ми ще такі  молоді
Почуттями своїми й думками!
 
Зігрівай мене і палай,
Не прикривайся снігами!
Доки разом – це ще не край,
Тож не бути зимі поміж нами!
 
*   *   *
Я шукала тебе у Всесвіті, 
Приміряла різні галактики, 
Помирала,  щоби воскреснути
Крижиною серед Антарктики. 
 
Розбивала темряву звуками, 
У мовчання світлом вливалася... 
Надзвичайно дрібними муками
Занадто, мабуть, переймалася. 
 
Палала кожнісіньким атомом,
Блукала в світах невагомості
Намагалась не бути фатумом
Чи звичайною випадковістю 
 
Здавалась – зітхання ховалися
Ставали нічними пір’їнами. 
Росли крила. Потім складалися
Думки довжелезними стінами.
 
Я шукала тебе у Всесвіті... 
І на Землю зорею летіла. 
Ти помітив мене... І все ж таки, 
Загадав, щоб з тобою горіла. 
 
*    *    *
Моє біле личко
Хлопці цілували
Стан гнучкий до себе
Ніжно пригортали
 
Шепотіли нишком
– Будь моя... Кохаю...
Тільки посміхалась, –
– Я ж не довіряю! 
 
Сміх дзвінкий, незвично, 
Протікав росою. 
Почуття найвищі... 
Марила тобою.
 
Вимолила в Бога
Собі щастя-долю –
Нам одна дорога
Без журби та болю
Дарія ТИПЧУК