В ЧУДЕСНIМ ЗАМРIЯНIМ НЕБI.Оксана ФЕДИШИН

В ЧУДЕСНIМ ЗАМРIЯНIМ НЕБI.Оксана ФЕДИШИН
В ЧУДЕСНIМ ЗАМРIЯНIМ НЕБI
(Вірш по картині 
Володимира Бойківа)
 
В чудеснім замріянім небі
Наївні лілові думки 
Пливуть, наче дивні хмарки,
В мистецькій проймаючій звабі.
Надія готова на сцену,
Оздоблена перлами сліз,
Блистить з-за прозорих куліс,
Як сонця корона священна
На кучерях царських незримих.
Мов берег, сповзають літа.
«Рятуйте», – шепочуть уста…
Хтось вимостив каменем риму.
П’є жадібно ліс насолоду.
У строфи з’єднались рядки,
Рікою понесли роки
Ранкову… гірську прохолоду.
 
ВЕСЕЛКОВА КОЛОМИЯ
 
Проміння сонця хмару 
прокололо,
Жартуючи, посіяло дощем –
Природу радісний обхопив щем,
А сполох розігнав людей 
навколо. 
 
Вода спішить до  краю тротуару.
Намоклих каблучків стук 
швидко зник. 
Псалми хвали виспівує квітник –
Ховає бард в чохол свою гітару. 
 
А дощ сліпий волосся довге миє...
Очима серця бачить менестрель,
Як чудно неба срібна акварель
Веселкову малює Коломию.
 
Вдихаючи красу і свіжість 
трунку,               
Милуючись оздобою небес,               
В розлитій світломузиці чудес
Торкає бард 
веселку-семиструнку –
 
І, мов цілющий фіміам із рути,               
Подячне серце зводить вище 
хмар                
Хвалебні ноти...  на святий 
Алтар –
Співає Коломия понад Прутом.
Оксана ФЕДИШИН,
м.Коломия