Юлія КОВАЛЬЧУК. ЦЬОГО ЛІТА Я ХОЧУ БІЛЬШЕ СОНЦЯ

Юлія КОВАЛЬЧУК. ЦЬОГО ЛІТА Я ХОЧУ БІЛЬШЕ СОНЦЯ
***
Цього літа я хочу більше…
Сонця, усмішок, щирих друзів,
Співу Муз в прохолодній тиші,
Квітів ніжних в широкім лузі.
 
Цього літа я хочу більше…
Почуттів, перш за все, кохання,
Щоб на краще, а не на гірше
Курс тримали мої сподівання.
 
Цьоголіть я хотіла… Шкода,
Час спливає, не все удасться…
Літо знов принесе природа,
Я попрошу у нього ЩАСТЯ!
 
***
Нам лето дарит ласковый рассвет 
На травы уронив слезинки-росы, 
И сбросив белоснежно-нежный цвет 
Дурманят ароматом абрикосы. 
Укрыты ветви золотом плодов, 
Их аромат течёт неуловимо, 
Посадок абрикосовых, садов 
Никто сейчас пройти не может мимо. 
Теплее свет луны по вечерам, 
Лучами солнца днём земля 
согрета 
И ветка абрикоса дарит нам 
Так щедро золотые слитки лета. 
 
***
Вновь лето разливаясь по Земле 
Шагает улыбаясь и ликуя, 
И нежно дарит нам в календаре 
День необычный – Праздник 
Поцелуя. 
Ведь поцелуй, как солнечный 
привет, 
Не только тело, душу согревает, 
И радости несёт незримый свет, 
Следы печали с хмурых лиц 
смывает. 
Универсальный в споре аргумент, 
Замена громких слов 
«Тебя Люблю Я», 
Не обойдётся радостный момент 
Без теплоты безмерной поцелуя. 
В прощанье, встрече он 
незаменим, 
Согреет, если в сердце холодает, 
По сути, мы всю жизнь проводим с ним, 
И он нас ни на миг не покидает. 
Пусть тройку жизни не воротишь вспять, 
Она летит, по дням судьбы гарцуя, 
Мне от души позвольте пожелать, 
Чтоб каждый день был Праздник Поцелуя
 
***
Звучало мов немало на Землі 
У віковій невпинній круговерті: 
Жорсткі й м’які, великі і малі, 
Одні живі, а інші в царство смерті 
Вже відійшли, та крізь віки 
звучать, 
І в мовнім колі все ж щось 
означають, 
А мови, що живуть, бува кричать, 
Аж раптом диво-піснею стрічають. 
Багато мов на світі, як людей, 
Одна за одну краща, лагідніша. 
Скарбниця кожна з них думок, ідей, 
Та рідна, українська, наймиліша.
 
 
***
Ночь Судьбе задаёт вопрос
На старинных картах Тарро,
Лунный Эльф с неба сыплет звёзд
Перемолотых серебро.
 
Ночь прекрасна; глаз тёмных взор
Озаряет собой весь мир –
Аметистовых звёзд узор
И в короне горит сапфир.
 
Время власти её пройдет
И покинем мы Царство Грёз.
Светлый День на Тарро найдёт
Свой ответ на ночной вопрос.
Юлія КОВАЛЬЧУК